Богдан Сорока

Богдан Сорока народився у львівській тюрмі, яку в народі назвали Бригідки, 2 вересня 1940-го і провів там перші вісім місяців життя.
Його мати, Катерина Зарицька, довірена особа з особливо важливих справ Романа Шухевича.
Батько Михайло Сорока, з 60-ти прожитих літ був 34 роки ув’язнений, керівник повстань у Воркуті й Кінгірі. Навіть серед українських зеків таких були одиниці.
Його батьки з 32 років подружнього життя разом були – 4 місяці, а у концтаборах відбули ув’язнення 59 років. Довгі роки Богдан з батьками листувався, мав нечасті побачення.
Хлопчик ріс у сім’ї дідуся – професора математики Мирона Зарицького та бабусі Володимири. Одним із учнів професора Зарицького був юний Станіслав Лем, всесвітньо відомий польський фантаст, який написав у книзі «Високий Замок» про свого вчителя, дідуся Богданка.
Однокласниками були два Богдани: Сорока та Ступка. Восени 1959 р. вже після закінчення школи, Богдани-студенти розпочали свою артистичну кар’єру: були зараховані артистами мімансу до Львівської опери, брали участь у масовках, ходили на генеральні репетиції, одягалися в театральні костюми, гримувалися. У «Лебединому озері» стояли біля трону в ролі запрошених гостей, а в опері «Кармен» марширували на арену. Відтоді Ступка залишився вірним сцені і став найвідомішим українським актором. Богдан Сорока 1964 р. здобув освіту художника-кераміста у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва. Сороку доля в образі Івана Світличного скерувала у світ графічних форм. Сталося це на початку лютого 1969-го Богдан Сорока поїхав до Києва, де перебувала у відрядженні його наречена Любка (так пан Богдан звик називати свою дружину пані Любу). В’ячеслав Чорновіл передав через нього самвидав для Івана Світличного, який запропонував Сороці зупинитися на кілька днів у його квартирі. Господар надав можливість художникові ознайомитися з літературою самвидаву: «Серед іншого Іван Світличний показав мені збірку віршів Ігоря Калинця «Відчинення вертепу». Сказав, що ця збірка готується до друку на Заході, попрохав зробити до неї ілюстрації. Я був заскочений. Я ніколи серйозно не займався графікою, навіть не уявляв собі, що зможу робити якісь ілюстрації. Зі страхом узявся читати. Вірші захопили мене, відкрився цілий світ цікавих образів, про які я й не думав ніколи». Збірка поезій Ігоря Калинця «Відчинення вертепу» з графічними роботами Б. Сороки була видрукувана в Лондоні під назвою «Поезії з України».
— Я так тоді запалився ідеєю Івана Світличного, що, напевно, ілюстрації до книжки Калинця — найкраща моя графіка, — говорив Богдан Сорока.
Присвятив її найсвітлішій особі шістдесятників — його світлості Іванові Світличному, бо вважав, що тому було найважче. «Навіть Чорновіл працював на себе, а Світличний все віддавав людям, на всіх працював. А мені — нормально, бо художник завжди знайде, як заробити.» Після того Калинця заарештували, а Богданові не давали роботи, позбавили можливості виставлятися. Він не покаявся і до початку 1990-х не виставлявся. Працював із Володимиром Патиком монументалістом. Матеріально все складалося дуже добре. Художник не полишав праці над графічними циклами: «Українська міфологія» (1970–1972), «Купальські забави» (1974), «Символи Григорія Сковороди» (1975), «Похід гномів» (1979–1984), «Подорож Узбекистаном» (1981–1982), «Архітектура Львова» (1990), «Символи та емблеми», «Дерев’яні церкви Галичини» (2000). Створив графічні ілюстрації до творів Лесі Українки, Романа Іваничука, Василя Стефаника, Тараса Шевченка, Івана Кошелівця.
З 1993 р. Богдан Сорока — доцент ЛДІПДМ, 1996 р. — перший завідувач кафедри промислової графіки, де працював до 2005 р., створив кафедру промислової графіки у Львівській художній академії, приятелював із надзвичайними людьми, зібрав унікальну колекцію гуцульських трійць (свічників) і навіть знайшов у Львові живописну роботу А. Ватто, ціна якої склала п’ять мільйонів фунтів стерлінгів!
Богдан Сорока виростив талановитих донь – Соломію й Устину, пишався, що Соломійка – неабияка скрипалька, а 10-річний онук Антон-Святослав Грін успішно зіграв роль хлопчика-поводиря Пітера Шемрока у фільмі «Поводир».
Найкращі відходять першими туди, де лиш в один бік сліди…
У чистий четвер 09.04.2015 зупинилося серце чистої, чесної людини. Відійшов один із щопти еталонних українців – Сорока Богдан Михайлович, український художник-графік.