Іван Боришко (Тайхо Кокі) народився 29 травня 1940 р. у м. Сікука на Сахаліні. Його тато – Маркіян Боришко родом із села Рунівщина Полтавської губернії (тепер Зачепилівський район Харківської області). Він переселився на Сахалін у 1900 р., через п’ять років Південний Сахалін перейшов під владу Японії. Працьовитий підприємливий Маркіян орав, сіяв, тримав корів, коней, овець, чорнобурих лисиць. Зрештою обзавівся звірофермою, пекарнею. Казали, що Маркіян підпрацьовував контрабандою. Високий, красивий холостяк був мрією багатьох дівчат. Любив Боришко-сан гарні костюми-трійки, ціпок; унадився Маркіян шити костюми у Наї Кійо. Молодша на 18 років японка була вчителькою з пошиття європейського одягу. Через сварку із батьками дівчина виїхала на Сахалін, де працювала швачкою у ательє.
Познайомилися молоді, покохалися, одружилися. Знайшлося їм трійко синів і дочка. 29 травня 1940 року народився молодший син Іван, якого мама називали Кокі. Та війна зруйнувала родинне щастя. У 1943 році за підозрою в шпигунській діяльності, поліція розлучила Маркіяна Боришка з сім’єю: помістила його в резервацію в селі Мікінай, де утримували осіб слов’янського походження. 9 серпня 1945 р. після Другої світової війська СРСР окупували Сахалін; півострів перейшов під контроль СРСР і Маркіяна з дружиною розлучили: Наї з дітьми репатріювали до Японії, Маркіяна – не відпустили… Українець знав мови, місцеву обстановку, тому три роки мусив працювати перекладачем японської у контррозвідці «Смерш». У 1949 році «чуждый советской власти элемент» засудили на десять років ув’язнення. Будував Маріян Карпович залізницю Комсомольськ-на-Амурі-Победіно; на Сахаліні з тунельним переходом і поромною переправою через Татарську протоку. Відбув, у 1954 році був амністований, працював сторожем Сахалінського обласного музею; мріяв знайти родину, дізнатися про їхню долю. У 15 листопада 1960 р. в обласній лікарні Южно-Сахалінська Маркіян Боришко помер від запалення легень.
Киї теж довелося нелегко: після повернення на північний японський острів Хоккайдо дружину «російського шпигуна» родичі не признали. Сама виховувала дітей, часто переїздила. Семирічний Кокі поступив до початкової школи Нісі містечка Іванай. У вільний час разом із мамою торгував на базарі соєвими бобами. З 1956 року Кокі Ная почав кар’єру сумоїста у школі Ніносьо Секібе. У травні 1959-го взяв собі псевдо Тайхо, що перекладається як «Великий фенікс, Лелека». У 1960-му виграв свій перший турнір, отримав імператорський кубок.
У 1961 році 21-річний Тайхо Кокі отримав найвищий та довічний титул йокодзуна. Наймолодший чемпіон за всю історію сумо у фінальній сутичці поєдинку ухопив суперника за мавасі і виштовхав його з майданчика.
Тайхо Кокі – єдиний борець в історії сумо, який 12 років був у вищому дивізіоні японської професійної ліги сумо і щороку отримував перемоги.
Могутній високий (187 см.) сумоїст був визнаний першим красенем Японії. У 1966 році він одружився з дочкою власника японського готелю. Знайшлося молодятам троє донечок. 
Та за все треба платити. Заплатив за славу скандалом, що виник через суддівську помилку. Розплатився за перемоги двома поразками від молодого Таканохана Кенсі. 30-річний Тайхо Кокі закінчив свою спортивну кар’єру, відкрив власну школу.
За швидке набирання ваги заплатив здоров’ям: жорстка дієта… У 37 переніс інсульт, був частково паралізований, відновився, продовжив тренерську роботу. Після другого серцевого нападу Тайхо втратив рухливість лівої сторони тіла, частково повернув координацію, але довелося пересуватися в інвалідному візку.
У 2003 році Тайхо Кокі керівництво школою своєму зятю та найтитулованішому учневі Озуцу Такеші.
Все життя Іван Боришко розшукував батька, не вірив у його смерть. Влітку 1965-го побував у Хабаровську та Москві. Тайхо-сан намагався налагодити зв’язки з Україною. У 2002 р. 62-річний йокодзуна навіть хотів відвідати українську село Рунівщина Харківської області на 850 мешканців, оглянути місця, де народився батько, але не отримав дозволу від японської влади. Та впертюх знайшов вихід: відправив в Україну племінника, японського журналіста Ітіро Фудзінорі, який навчався у Москві і знав російську мову. Виконуючи волю Тайхо Кокі він привіз дядькові в Японію джерельну воду та жменю української землі.
19 січня 2013 р. від шлуночкової тахікардії, ускладненої серцевою недостатністю, в одному з госпіталів Токіо помер 72-річний Іван Боришко, японське ім’я — Ная Кокі; відомий світу як Тайхо́ Ко́кі (Великий Птах, Лелека) – японський спортсмен-сумоїст українського походження. Прозваний “великим йокодзуною ХХ століття”. До січня 2015 року був єдиним сумоїстом, який виграв Імператорський кубок 32 рази. Тайхо Кокі – почесний громадянин Японії.
Фото – з офіційного сайту Тайхо Кокі
