UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Історичні події » Степан Давидов

Степан Давидов

12 січня 1777 р. на Чернігівщині народився Давидов Степан, співак, композитор і диригент, автор музики пісні «Среди долины ровныя».
Батько – капітан, дрібномаєтковий чернігівський дворянин, усі троє синів якого отримали гарну домашню освіту, відвідували «приходську або монастирську» школу, були музично обдарованими. За законами імперії «музична академія» могла бути тільки в митрополії, колонії мали постачати туди свої таланти. От і мала співуча Україна спеціальні хори, звідки відбувалися набори «годных и искусных в пении певчих». У цих хорах учнів або «хлопцев» крім «четвериголосного и партесного пения, обучали струнной музыке по ноте, а именно скрыпице, гуслях и бандуре. Руководителями их в этом искусстве были особые мастера из иностранцев и из Малороссии». Саме з таких хорів у Петербург потрапили Марко Полторацький, Олексій Розум, Любисток, брати Давидови.
Старшого брата Івана у 1783 році привіз до Петербурга земляк-чернігівець, очільник головного російського хору Марко Федорович Полторацький, дід відомої Анни Керн. Одинадцятирічним Степан потрапив у Петербург, став учнем капели. Зрештою співучі Іван, Степан та Ілля були відібрані до Придворної капели, де головними репетиціями керував Марко Федорович Полторацький. За певний час Степан Давидов подружився з улюбленим учнем Полторацького – Дмитром Бортнянським. Згідно з імператорським наказом 1783 року, хор зобов’язували до участі в оперних і драматичних виставах, а також публічних хорових концертах і святах.
З 15 років Степан почав писати духовну музику, його перші твори частенько виконувалися в концертах капели, у присутності царствених осіб.
У 1797 році помер Марко Полторацький, і капелу очолив Дмитро Бортнянський, а Степан Давидов став її капельмейстером і вчителем співу. Д. Бортнянський домігся припинення участі хору в театральних виставах, щоб відокремити церковний спів від світського, збагатив його репертуар новими духовними творами вітчизняних і зарубіжних митців, серед них Д. Бортнянського та С. Давидова.
Кажуть, що Катерина ІІ хотіла відправити Давидова до Італії для удосконалення композиторської майстерності, але в той час у Росію прибув композитор Джузеппе Сарті – і Степан став його учнем (як тоді казали – пенсіонером). Разом із Сарті Давидов увійшов до кола передової петербурзької інтелігенції. Він відвідував літературно-музичні вечори, що організовував російський культурно-громадський діяч Микола Львов. У будинку М. Львова Степан познайомився з Г. Державіним, В. Капністом, Ф. Львовим, В. Трутовським.
У 1892 році італійський маестро повернувся додому. Степан Давидов працював капельмейстером, учителем співу в Дирекції імператорських театрів. Головним приорітетом його творчості стала театральна музика, для театру С. Давидов писав балети, дивертисменти, музику до вистав. У 1801–1802 рр. на замовлення царського двору композитор створив балети: «Увенчанная благость» і «Жертвоприношение благодарности», прем’єра яких пройшла з великим успіхом. Найкращим його твором вважають оперу «Леста, днепровская русалка».
На цей період припадає знайомство Степана Давидова з професором Московського університету Олексієм Мерзляковим. Обоє шляхетні інтелігенти, залюблені в літературу та музику. Частенько вони влаштовували змагання – хто швидше напише музику або вірш на загадану тему.
Мерзляков був безнадійно закоханий у свою ученицю Онисю Вельямінова-Зернову, зважився навіть посвататися, але різниця у віці та бюджетах сказали своє «ні». Професор затужив: «Он разговорился о своем одиночестве — писав Дмитрієв, — говорил с грустью, взял мел и на открытом ломберном столе написал почти половину этой песни. Потом ему предложили перо и бумагу: он переписал написанное и тут же кончил всю песню». Так народилися слова «Среди долины ровныя», а вже музичні крила дав пісні Степан Давидов. https://www.youtube.com/watch?v=SBWZ2Ee3nls

Давидову належать обробки народних пісень та танців. У своїх творах використовував український народний мелос, зокрема мелодію пісні «Їхав козак за Дунай».
З 1810 році С. Давидов за власним бажанням звільнився зі служби в театрі.
Від 1814 керував музичним театром графа Шереметьєва у Москві. Помер 48-річний Степан Давидов 4 червня 1825 р. у Москві.

Січ 12, 2020Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Михайло КирпонісЛелеки своїх гнізд не забувають
You Might Also Like
 
Один проти Катерини ІІ
 
26 грудня 1974 р.
Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Video5 years ago Історичні події456
Недавні записи
  • Галина Севрук. Корені
  • Микола Береславський
  • Микола Федюк
  • Сергій Сміян
  • Грицько Чубай
Позначки
поетписьменникЗапоріжжяхудожникживописецькозацтвочервоний терордисидентперекладачкозакиграфікТарас ШевченкогетьманісториккомпозиторОУНскульпторБогдан ХмельницькийбієналепейзажистХарківакторКапністкороль ФранціїМосковіяжурналісткалікармитрополитграфікаСергій КорольовбойчукістпортретистпейзажІван АйвазовськийкраєзнавецьілюстраторхудожницяОлег ОльжичОсип КуриласконцтабірЯрослав МудрийбойчукістиІван ФранкоВовкІван Сошенко
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Alexander Apalkow до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Видатний український бджоляр
  • Ганна Черкаська до Петро Франко

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.
Ми використовуємо cookies для зручної роботи з нашим сайтом. Продовжуючи переглядати наш сайт ви погоджуєтесь із цим.Ok