На фото (зліва направо) Василь Білас, Дмитро Данилишин, Мар’ян Жураківський під час судового процесу 17-22.12.1932 року у Львові. Третьому підсудному присудили ув’язнення. Фото: gorodok.lviv.ua.
Експропріаційні акти, напади ОУНівців на польські державні установи, в яких зберігалися гроші, називалися «Ексами». Їхня мета: набуття коштів для визвольної справи; суд над нападниками надавав українським справам міжнародного розголосу.
30 листопада 1932-го група з 12 осіб напала на пошту в містечку Городок. Старшим у групі був Мирослав Юрій Березинський — брат дружини Романа Шухевича. Згідно з планом, гроші повинні були взяти Василь Білас та Дмитро Данилишин, а решта учасників — забезпечити успішне виконання акції та відступ. Василь Білас та Дмитро Данилишин виявилися себе під час нападу на пошту в Трускавці та банк у Бориславі, а також під час вбивства польського державного діяча Тадеуша Голувка, що сталося 29 серпня 1931 в Трускавці.
Оскільки напередодні польську поліцію попередили про акцію, поштове відділення підсилили охороною. Екс пройшов невдало: двоє нападників загинули на місці. Польська поліція розповсюдила інформацію, що пограбовано українську кооперативу, тому «грабіжників» Василя Біласа та Дмитра Данилишина спіймали та побили селяни.
Суд у справі «Біласа й Данилишина» виніс смертний вирок.
О 6 годині ранку засуджених вивели на тюремне подвір’я. «Щиро прощаю вас! – Вигукнув охоронцям 25-річний Дмитро Данилишин, підхопив 21-річний Василь Білас, – Хай живе Україна!» О 6:25 в усіх українських церквах Галичини били дзвони й відправлялися панахиди.
Товаришу любий мій, брате,
Дивися у вічі рабам.
Як будете так воювати –
Вкраїни не бачити вам.
О. Ольжич. Грудень 1932
