15 липня 1015 р. у княжому замку Берестове під Києвом (район Печерської лаври) помер Великий князь Володимир Святославович, пробув на престолі 37 років.
На початку князювання він не був білим голубом: розширив кордони України-Русі явно не мирним способом. Не був князь і зразком цнотливості: згідно із записом у «Повісті времінних літ»: «Був же Володимир переможений похіттю, і були у нього дружини […], а наложниць було у нього 300 у Вишгороді, 300 в Бєлгороді і 200 на Берестові, у сільці, яке називають зараз Берестове. І був він ненаситний в блуді, приводячи до себе заміжніх жінок та розтліваючи дівчат».
Та рішення про прийняття християнства, одруження з сестрою імператорів «воспітнули» князя. У 988 році 30-літній князь Володимир звільнив від подружніх обов’язків усіх 12 колишніх язичницьких дружин, наложниць. Рогніді він запропонував обрати чоловіка, але вона відмовилась і прийняла чернечий постриг.
І подався у Херсонес. Херсонес – у перекладі значить півострів. Місто виникло у V столітті до Різдва Христового, сьогодні там Севастополь. Півроку князь тримав Херсонес у облозі, зрештою за допомогою зрадника місто було захоплено Володимиром, у Херсонесі він прийняв християнство, обвінчався з Анною – сестрою візантійських імператорів. От тому на реверсі однієї гривні 1996 року було зображено давній Херсонес. Як же перчило в носі Москві від цієї купюри!
Князь започаткував карбування гривні, за що зображення князя Володимира потрапило на аверс купюри. Він першим почав карбувати золоті й срібні гривні (зберіглося 11 златників і 340 срібників). На них було зображено портрет князя, а на звороті – тризуб. Напис спочатку повідомляв: «Володимир, а се его злато», пізніше: «Володимир на столе». 
Через 20 років було викарбовано нову серію срібних гривень. З якої нагоди? У 1011 році Володимир овдовів, а 1012 року уже немолодим одружився з онукою німецького імператора Оттона Великого і відновив карбування монет.
Оскільки після польського повстання 1831 року було закрито Варшавський і Віленський університети, Кременецький ліцей, то у 1834 році у польськомовному Києві для обрусіння населення було відкрито університет Святого Володимира. Для цього уряд наказав використати матеріальну базу Кременецького ліцею.
У 2005 р. Сергій Клименко подивився у вічі князю Володимиру і зробив його фото.
