З 1805 року на острові Хонсю в Японському морі є ріг, якому Крузенштерн дав козацьке ім’я Гамалія. Ім’ям Платона Гамалії названо скелі в Антарктиді, на Землі Королеви Мод.
Кажуть, ще за часів батька Хмеля на бік козаків перейшли брати Висоцькі. Грицько Висоцький був таким вправним тлумачем і дипломатом у Туреччині, що отримав прізвисько «Гамалія», тобто могутня, сильна, здатна на багато справ людина. Воїни-звитяжці, козацькі полковники, гетьман прославили цей рід, оспівав його й Т. Шевченко. https://youtu.be/xNSJe_jlhuw
21 липня 1817 р. упокоївся славний нащадок цього роду Плато́н Гамалія – моряк, капітан-командор (1804), педагог, перекладач, учений. Українець Платон Якович Гамалія (1766-1817) – автор першого російського підручника з кораблеводіння.
Він побачив світ 29 (18) листопада 1766 року в селі Малютинці Пирятинської першої сотні Лубенського полку у родині бунчукового товариша Якова Гамалії та його дружини Катерини (у дівоцтві — Мандрик). Допитливий хлопець навчався у Київській Академії та кронштадтському Морському кадетському корпусі, який закінчив 18-літнім мічманом. 10 років морської служби, участь у російсько-шведській війні 1788-90 рр., 9 кампаній: у 23 роки нагороджений золотим кортиком і підвищений до звання капітан-лейтенанта. У В. Пікуля є кілька сторінок, присвячених великому непитущому, кращому астроному флоту, капітану коттера «Кречет». Коли ж за відвагу та мужність Катерина ІІ надала йому звання капітана другого рангу та «пожалувала» кілька сот душ, Платон Гамалія відмовився: «Ваша величність! Нащо мені стільки чужих душ? Хоч би зі своєю, грішною, справитися»…
На жаль, наслідки поранень не дозволили 26-літньому капітану продовжити військово-морську службу. Прощальне плавання капітана-командора (контр-адмірала по-нашому) з гардемаринами у водах Балтики, після чого переведений до Морського корпусу.
А далі – викладач, трохи згодом ректор Морського кадетського корпусу. Автор підручників і розвідок з математики, механіки, фізики, оптики, астрономії, метеорології, навігації і судноводіння, теорії кораблебудування, історії флоту тощо. Серед вихованців Платона Гамалії — М.Лазарєв.
Його обирають почесним членом Петербурзької академії наук, членом Державного Адміралтейського департамент Морського міністерства та членом його вченого комітету (що дало можливість впливати на розвиток наукових досліджень на флоті), дійсним членом Російської АН.
Та навіть таке спресоване життя має стислі строки. У 1809 р. Платон Гамалія був у тривалій відпустці через хворобу очей і туберкульоз. 1811 року звільнився з посади (з винагородженням посиленим пенсіоном), повернувся в Україну. Його брат Микола допоміг Платону Гамалії придбати невелику садибу в с. Лисогори. Тут він самотньо прожив останні роки свого життя: посадив і виростив великий сад, на свої гроші побудував у селі церкву.
Відомо, що 1812 р. Платона Яковича в Лисогорах відвідав Іван Петрович Котляревський.
П. Я. Гамалія помер на 51-му році 21 (9) липня 1817 року в маєтку Лисогори Борзнянського повіту Чернігівської губернії (нині село Ічнянського району Чернігівської області), похований на сільському цвинтарі.
На його могилі був кам’яний хрест із великим чавунним якорем, але «тимурівці» викрали метал.
