Щойно настало літо 1878-го, «українські шістдесятники», члени таємної київської “Старої Громади” відправилися на острів Хортиця. Серед учасників був український композитор Микола Лисенко. Керівником експедиції був Вільям Беренштам (1839-1904). Коли приїхали до Катеринослава, звернулися до їхньої організації «Старої громади» і взяли з собою в експедицію учителя Г.В.Донцова та письменника, судового слідчого Д.В.Марковича. Разом вони переправилися через Дніпровські пороги, почули, як реве Ревучий. Вражений величчю побаченого, Лисенко написав кантату «Б’ють пороги». https://www.youtube.com/watch?v=qAJH9HDOEFY
Оселилися на о. Хортиці, провели розкопки шести курганів. Лисенко побував у районі розташування Запорозькій Січі, сходив усі скелі, наслухався козацьких пісень. Коли почув, що торбаніст Тимко Падура, автор пісні «Гей, соколи!» у 1824 році був на Хортиці, замислився – і написав музику до пісні Тимка.
«Наша Троя!» – сказав композитор про Хортицю. «…На острові Хортиця…бачив я старожитнє селище, де була Січ, уся обкопана валом, а по йому подекуди кріпості земляні на 4 вугли; посередині ж зостались ями, де були колись курені, де жило колись славне товариство лицарське. Тепер тирса шумить, молочаєм та неплідною травою – чаполоччю, поросло усе те. Думи глибокі, безкраї будить у мене уся та обстановка глуха, степова. Серце і розум поривається поринати у ту далеку-далеку старовину, рідну, кревну старовину… Під впливом усього того […] зайдеш собі куди-небудь у безлюдний яр. Дніпро оддалік видно, грушове дерево – дички ростуть, порозкидані подекуди. Ляжеш на посохлій траві степовій, задумаєшся; здається, от-от з-за гори з’явиться козак на коні, у червоному жупані, добре узброєний, і ждеш його, і піснею викликаєш, і жалем доймаєш, – нема, не їде…», – цей лист Микола Віталійович Лисенко написав на острові Хортиця 25 червня 1878 р.
Побачене й почуте надихнуло на створення опери «Тарас Бульба», про що М.В.Лисенко зізнавався в листі до знайомого:
– Ви не можете уявити, земляче, як допомогла мені та подорож на Хортицю. Картина Січі, козачих зборів, виборів кошового – хіба ж я написав би їх, якби не побачив власними очима залишки славної минувшини?
Брат Михайло Старицький написав лібрето за однойменною повістю Миколи Гоголя. Через два роки опера була написана. https://www.youtube.com/watch?v=tjgPxxKoxmQ
Та де ж її поставити?
Кілька разів Петро Чайковський прохав Миколу Віталійовича приїхати до Санкт-Петербурга й поставити оперу, звісно, російською мовою. Не погодився «гетьман української музики» на чужомовну прем’єру, згадував, що Гулаку-Артемовському вдалося поставити «Запорожця за Дунаєм» українською у Петербурзі, у присутності царя.
Помер Чайковський, перестало битися серце Лисенка… Лише в 1924 р. у Харкові відбулася прем’єра народної музичної драми поставили вперше, через три роки в Києві глядач побачив твір.
У Державному академічному театрі опери та балету Києва 1946 р. відбулася прем’єра опери Миколи Лисенка «Тарас Бульба».
