Народився Микола Васильович у родині генерал-лейтенанта артилерії, онука швейцарського архітектора. Закінчив відомий благородний пансіон при 1-й Київській гімназії, після — Ніжинський ліцей.
Микола Гербель познайомився з Тарасом Шевченком у 1846 році у Ніжині, коли ще навчався у ліцеї, згодом зустрічався з ним у Петербурзі. Тоді, у Ніжині, Шевченко записав в альбом Гербеля початок свого вірша «Гоголю» і подарував йому автограф вірша «Л» («Поставлю хату і кімнату»). Альбом Гербеля з обома автографами Шевченка зберігається у Відділі рукописів Державної публічної бібліотеки ім. М. Є. Салтикова-Щедріна у Санкт-Петербурзі (РФ). У 1856 році Гербель надрукував у журналі «Библиотека для чтения» свій переклад вірша «Думка» («Нащо мені чорні брови»), що став першим опублікованим російським перекладом творів Шевченка. У 1860 р. у Петербурзі видав «Кобзар» Тараса Шевченка в перекладі російських поетів, що пізніше був тричі перевиданий. Він же перший, у 1869 році, переклав на російську «Заповіт» українського поета. Всього Гербель переклав 18 творів Шевченка, зокрема, і поему «Гайдамаки». У спогадах художника Миколи Ге, згадується, з яким захопленням Герцен читав твори Шевченка у перекладі М. Гербеля: «Боже, что за прелесть, так и повеяло чистой нетронутой степью, это ширь, это свобода». 1862 року перевидав там же літературну спадщину Євгена Гребінки з його життєписом. Про Миколу Гербеля згадує також у своїх споминах про роки гімназії Михайло Грушевський: «Дуже приємно було читати розділи про українську літературу в хрестоматії «Поезія слов’ян» Гербеля — вона трактувалася тут як справжня література, і се страшенно мене тішило по тодішніх часах».
20 березня 1883 р. на 56 році життя упокоївся Мико́ла Васи́льович Ге́рбель — поет, перекладач, редактор та видавець.
