10 січня 1597 р. у Сучаві народився Петро Могила, молдавський боярин, український політичний, церковний і освітній діяч.
11 січня 1647 р упокоївся 50-річний Петро Могила, Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі.
Коли у малого Петра загинув батько, вони з мамою перебралися до Києва. Там пройшло дитинство, потім було навчання у Львівській братській школі. Петро здобував освіту і в Польській академії в Замості, у навчальних закладах Голландії, Франції. Петро Могила вільно володів грецькою, латиною.
Молодий боярин брав участь у Цецорській битві 1620 року та Хотинській битві 1621 року. А потім знову Київ. Спочатку жив у свого друга Іова Борецького на околиці міста. Напоюючи свій розум книгами багатої бібліотеки друга, яка з часом перейшла йому у спадок, постійно дискутуючи з Іовом, Петро Могила змінив погляди на релігію. Він-таки став архімандритом Києво-Печерської лаври. У 1633 році у Львові в Успенській церкві відбулося освячення Петра Могили на митрополита Київського.
Як завжди, почав із улюбленого: роздавання. Він повторював, що мало дати – нічого не дати. Отже, треба давати багато А кому? П. Могила відібрав розумненьких хлопців і послав їх власним коштом учитися за кордон. Поки хлопці вчилися архімандрит провів ревізію особового складу: малограмотних священнослужителів наказав учити, нечемних упертюхів піддавати покаранням.
Не стягав П. Могила собі багатства, а роздавав власне. Так, на утримання монастиря Могила записав дві лаврські волості і подарував власне село Позняківку. Кошти пішли на прикрашення печер, Пустинно-Миколаївського монастиря, заснування Голосіївської пустині. За свій рахунок збудував при лаврі богодільню для жебраків, початкову школу, задумав зводити при Печерському монастирі вищу школу.
Восени 1631 року на території Києво-Печерської лаври він відкрив першу школу на сто учнів. Це був заклад європейського зразка, де викладання велося латиною, польською та церковнослов’янською мовами, а викладали ті молоді люди, яких П. Могила посилав здобувати освіту за кордоном. Наступного року Лаврську школу об’єднали з братською, згодом було утворено Києво-Могилянську колегію і проголошено її правонаступницею Київської Академії, заснованої Ярославом Мудрим. З огляду на швидке зростання кількості учнів у 1634 році була відкрита філія колегії у Вінниці, яку пізніше перенесли до Гощі на Волинь (проіснувала до кінця 17 століття), 1636 року Петром Могилою була заснована колегія в Крем’янці.
Архімандрит надавав грошову допомогу як колегії, так і вчителям та учням.
Напередодні свого 50-го дня народження Петро Могила склав духовний заповіт, оголошуючи Києво-Братську колегію першою спадкоємицею свого майна. Їй він заповів 81 тис. злотих, все своє нерухоме майно, коштовності та найбагатшу бібліотеку України. В ній були твори Сенеки, Горація, Цезаря, Цицерона, Макіавеллі, трактати Авіценни; поряд із богословською літературою зберігалися польські хроніки, руські літописи, документальні збірники, хронографи. До його бібліотеки також ввійшли книги, успадковані від Іова Борецького.
Зупинилося серце Петра Могили у Києві 1 (11 січня) 1647 року, коли йому виповнилося лише п’ятдесят. Похований ліворуч від головного входу до Успенського собору Києво-Печерської лаври. 
В Римі у Соборі Святої Софії на вітражах зображено вісім Києво-Галицьких Митрополитів:
Іларіона (?-1055),
Климентія Смолятича (1147-1155),
Петра Акеровича (1242-1246),
Григорія Цамблака (1414-1419),
Ісидора (1433-1458),
Михайла Рагозу (?-1599),
Петра Могилу (1633-1647),
Йосифа Веньямина Рутського (1613-1637).
