2 липня 1951р. між студентами Харківського університету з’явилися листівки з переспівом поезії В. Сосюри:
Любіть Україну, як хочте любіть,
Як втер, як трави, як води,
Та тільки мовчіть і про це не кажіть,
Бо вб’ють вас при першій нагоді.
Любіть Україну у сні. Наяву
Не вільно любить Україну, ні вроду її все живу і нову,
Ні мову її солов’їну.
Під «братнім народом»,
Мов путом міцним.
Закута вона вже віками.
Любіть Україну лиш серцем своїм,
А «старшого брата» словами.
Це була відповідь на редакційну статтю газети “Правда”, надруковану 2 липня 1951 р. У статтю “Проти ідеологічних ухилів у літературі” було піддано критиці вірш Володимира Сосюри “Любіть Україну”. Вірш, який під час війни широко експлуатувався агітаторами, удостоєний Сталінської премії, хазяїн дозволив шельмувати. Після цього республіканська преса наввипередки почала цькування літераторів і діячів культури.
Збірник «Зросійщення України». Стор. 85
