Європа уже 10 років зализувала рани, нанесені війною, будувала демократію, а в Україні тривала війна з окупантами.
Вечір 18 серпня 1955 року в Рівному. Нараду в КДБ полковник П. Арнаутенко розпочав з важким серцем і в гнівному настрої.
– … Товариші, мені в черговий раз подзвонив перший секретар обкому нашої партії тов. Чучукало і запитав прямо – що з «Уліяном»? До яких пір ми можемо терпіти цього матьорого вовка? Цей «Уліян» не просто конспіратор ОУН і нелегал, він єдиний на сьогодні провідник ОУН на Волині. Адже по місту вже марширують піонери з барабанами і сурмами, а в цей час десь під Рівним сидить «Уліян» зі своєю групою! Я вам скажу більше … ми єдина область в Західній Україні, яку не хоче відвідувати перший секретар компартії України тов. Кириченко! І все як ви здогадалися через цього оунівця. Товариші! Підніміть всі зв’язки, задійте всю наявний агентуру, що знаходиться в розробці! Опитайте всіх колгоспників Здолбунівського та Мізоцького районів, весь комсомольський актив. Адже повинен хтось, щось чути, бачити, знати …! Загалом пора вже кінчати з цим «Уліяном» товариші чекісти!
“Щойно полковник Арнаутенко закінчив нараду у справі «Уліяна», над Рівним розпочалася гроза. Було далеко за північ. Раптом задзвонив телефон і повідомив сенсаційну звістку, що затримано зв’язкового «Уліяна» «Мисливця». «Мисливець» повідомив, що «Уліян» останнім часом тяжко хворіє, і він може показати місце перебування «Уліяна».
У ніч з 18 на 19 серпня було сформовано оперативно-чекістську групу для захоплення «Уліяна».
О 6 ранку 19 серпня по тривозі в Рівненській частині військ внутрішньої охорони було піднято солдат строкової служби, які швидко заповнили дві армійські вантажівки «ЗІС-151», критих брезентом, і на чолі з лейтенантом Осиповим дислокувались на автошлях у бік Здолбунова. З двору облуправління КДБ на двох «ГАЗ 67б» виїхала сформована опергрупа. Колона швидко проминула Здолбунів. «Мисливець» вказав на замаскований вхідний люк підземного бункеру. Офіцер КГБ О. Лєзін крикнув у прикритий люк: «Гражданин Маевский! Сдавайтесь! Иначе бункер забросаем гранатами!» У відповідь тиша. Через кілька хвилин з-під люку та вентиляційного отвору потягнуло димом, а потім під товщею землі пролунав приглушений пістолетний хлопок. Це пішов з життя останній провідник ОУН на Волині, 40-річний Анатолій Маєвський «Уліян».
За спогадами кегебістів: «Уліян» лежав на спині в кутку на лавці. Перед тим, як піти з життя, одягнув чисту сорочку-вишиванку… Обличчя було зовсім спокійне, поголене. Не дивлячись ні на що, доглядав за собою. На правій щоці була невелика кривава пляма — це вхідний отвір, вихідного отвору не було. Тіло «Уліяна» чекісти забрали з собою в Рівне і за деякими показами захоронили його в одній із безіменних братських могил повстанців на околиці кладовища Грабник.
Відразу після закінчення спецоперації на допит в Рівне забрали господиню обійстя, але через добу відпустили, бо вона була вдовою загиблого на фронті в бою з німцями чоловіка. Тоді ж КДБ арештували учасника бою під Гурбами — Матвійчука Миколу Мануїловича, брата загиблого господаря будинку, який жив на хуторі і опікувався хворим «Уліяном». Йому дали 10 років таборів.
12 квітня 1960 року, на теренах Підгаєцького району Тернопільської області відбувся останній бій групи підпільників.
За матеріалами Вікіпедії
