22 червня 1668 р без оголошення війни військо християнського московського царя почало 7-річну облогу Соловецького монастиря, який відмовився приймати церковну реформу.
1 лютого 1676 р. після багаторічної облоги російські урядові війська захопили Соловецький монастир. Сталося це завдяки зрадникові: монах Феоктист указав воєводі Мещерінову отвір у стіні, легко закладений камінням. Нападники розібрали кладку, пробралися всередину та відчинили ворота. Із 500 захисників майже всі загинули, в руки воєвод попало 63 особи, 28 (разом із ними організатори спротиву Никанор і Сомко) були схоплені і страчені, решта – заслані в Кольський і Пустозерський остроги.
Після 1917 року нова влада стали розглядати багатий Соловецький монастир як джерело матеріальних цінностей, численні комісії нещадно руйнували його.
У травні 1920 р. Соловецький монастир було закрито. На момент закриття монастиря в ньому проживали 571 осіб (246 ченців, 154 послушника і 171 трудар). Частина з них покинули острова, але майже половина залишилися, і вони стали працювати вільнонайманими в радгоспі.
У 1922 році Комісія допомоги голодуючим вивезла 84 з гаком пуда срібла, майже 10 фунтів золота, 1988 дорогоцінних каменів. При цьому варварськи обдирали оклади з ікон, виколупували з митр і шат коштовне каміння.
Пертомінському табору примусових робіт передали в користування все монастирське майно: майже всі будівлі й угіддя монастиря, було прийнято рішення «визнати за необхідне ліквідацію всіх, що знаходяться в Соловецькому монастирі церков, вважати можливим використання церковних будівель для житла, зважаючи на гостроту житлового положення на острові».
Так утворився найбільший концтабір Союзу – Соловецький табір особливого призначення (СЛОН).
