7 червня 1940 року на Чернігівщині народився Володимир Ілліч Голобородько український журналіст, письменник-афорист. Чому афорист? Сам Володимир пояснює так:
Афоризм — це добре відредагований роман
Афоризм має перевагу над романом: його завжди дочитують до кінця.
Учительський любимчик (А чому б їм не бути? Батько Ілля Григорович — учитель історії, географії; мати Ганна Григорівна — учитель української та російської мов і літератури) ріс цікавою дитиною: золота голова (прекрасна пам’ять, матеріал схоплює злету), золоті руки (все може налагодити з техніки; готувати, консервувати на кухні), але ж збиточний крий Боже! (не язик, а язицюра у хлопця). Сімнадцятилітній Володя з батьками переїхав до Запоріжжя, жили на Павло Кічкасі, мама викладала у СШ№46. А юний талант працював ґазозварником на Запорізькому комбінаті будівельних деталей. У 1959-1962 рр. був студентом Верхньохортицького педагогічного училища. Спробував цілу чверть пропрацювати вчителем Запорізького спецінтернату N 3, поки лоба не поголили. Армія, Московський державний університет імені Ломоносова, філософ, викладач філософії.
У 1970 р. знайшовся син Андрій (нині помічник капітана річкового флоту, моторист).
З Москви – додому, у Запоріжжя до мами, потім до Києва. Чому? Знайдіть відповідь у афоризмі Володимира:
В СРСР найшвидша черга — кулеметна.
Найбільше вільних місць — для подвигу.
Коли любиш Батьківщину, влада не має великого значення.
Рідну землю любимо за те, що в ній зарито стільки талантів!
У 1974-му парткомом Спілки письменників України виключений із членів КПРС за антирадянську пропаганду й агітацію, наклепи на КПРС і особисто В. Леніна, розкладання молодих літераторів. Після цього емігрував до Росії. У 1990-му народився син Ярослав.
Володимир Голобородько член УРП з 1990; Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих. Редактор газет «Самостійна Україна», «Независимость», «Правда України». Працював у Верховній раді, звідки виніс урок: Щоб керувати країною дурнів, треба бути хоча б трішки придуркуватим.
Поки батьки були живі Володя часто приїздив у Запоріжжя, охоче й багато спілкувався, давав інтерв’ю для газет, радіо. Нині приїздить рідко, але його афоризми влучають:
Як війна шаліє, то закон німіє.
Завойовник знущається з підкореного народу, а підкорений — з себе.
