Федір Толстой

13 (25) квітня 1873 р. у віці дев’яноста років помер нащадок гетьмана Івана Скоропадського Федір Петрович Толстой, друг Тараса Шевченка, дядько нащадка двох гетьманів – Олексія Толстого.
Граф народився 10 лютого 1783 р. у Санкт-Петербурзі. Батько – генерал-майор граф Петро Андрійович Толстой, мати — Лізавета Єгорівна Барбо де Марії.
Від народження був записаний сержантом Преображенського полку. Початкову освіту здобував дома, захопився вивченням історії Давньої Греції, її культурою, рано почав малювати. Хлопчика віддали до полоцької єзуїтської колегії, учився у відомого патера Грубера; потім Толстой поступив кадетом у морський корпус: гардемарин, 1802 р. був випущений мічманом балтійського флоту. Служив ад’ютантом товариша міністра морських сил віце-адмірала П.В. Чичагова — 23.6.1804, звільнений від служби лейтенантом — 13.10.1804 вирішив стати художником.
Федір Толстой вільним учнем відвідував класи академії мистецтв, за що батько перестав фінансувати сина. Скульптуру він вивчав у професора І. Прокоф’єва, подружився з О. Кипренським. Та даровитий, старанний художник у 1806 р. привернув до себе увагу імператора Олександра I. «Офіцерів у нас багато, а от художників не вистачає», – сказав цар і призначив Федора на службу в Ермітаж. З 1809 р. – почесний член Академії мистецтв.
1810 р. – багатий на події: художник перейшов на роботу в монетний департамент, медальєром і одружився. 27-річний граф повів під вінець 18-річну Анну Федорівну Дудіну (1792—1835), дочку радника комерції, постійну модель творів Толстого в дусі грецької класики. Чудова лялечка з прекрасною освітою, вишивальниця та художниця, чудово малювала пером з гравюр. «Образ её был во всех женских фигурках, исполненных отцом», – писала дочка. Вони мали двох дочок: Лізавету (1811—1836), померла 25-річною від чахотки; та Марію (3.10.1817 — 22.7.1898), письменниця, дружина белетриста П.П. Каменського.
Дружина Толстого мала великий вплив на чоловіка. Разом вони долали труднощі (в основному фінансові) та піднімалися щаблями успіху. А як же їх виручали порічки! У 1818 р. імператор Олександра I придбав у художника натюрморт із ґронами червоної та білої порічок. Твір так припав імператриці до душі, що вона подарувала Федору Петровичу зі своєї руки брильянтовий перстень вартістю в півтори тисячі рублів. Завдяки цій платі художник сплатив борги і винайняв для родини прекрасний будинок у Петербурзі. Витончена, розумна та ефектна цариця любила здивувати своїх родичів вишуканими речами, тому вимагала зробити з десяток порічок (за таку ж плату). Граф кепкував: “Тяжело мне приходилось, да меня тогда моя смородинка выручала! Если бы не она, не знаю, как бы я вывернулся… Можно не шутя сказать, что целая семья питалась одной смородиной”.

Згодом старший брат Федора Петровича – Костянтин (1779—1870) одружився з онукою гетьмана К. Розумовського Анною Олексіївною Перовською. Його син Олексій Костянтинович Толстой (1817-75), нащадок двох гетьманів, письменник срібного віку, рідний племінник Федора Петровича.
Слава про дивовижний пензель художника росла. Готуючи книжку до випуску, Пушкін писав брату: «Что, если б волшебная кисть Толстого…» Згадав Федора Петровича в четвертій главі «Євгена Онєгіна»
Великолепные альбомы,
Мученье модных рифмачей,
Вы, украшенные проворно
Толстого кистью чудотворной
Иль Баратынского пером…
Упродовж 13 років (1820-1833) художник працював над ілюстраціями до поеми І. Ф. Богдановича «Душенька».
У 1825-му році Толстой почав працювати викладачем в академії, а через три роки до 1859 року був віце-президентом Петербурзької академії мистецтв. Знайомство Тараса Шевченка з Федором Петровичем відбулося в 1835 році, коли поет подав свої малюнки до комітету Товариства заохочування художників. Потім часто зустрічалися на літературних вечорах.
У 52 роки (1835) граф овдовів: його Анна померла уві сні від апоплексичного удару. Отже, шерше ля фам! На літературних вечорах у життя двох художників увійшла жінка. У 1834 р. Шевченко створив «Портрет невідомої» за словами дослідниці з Полтави Ренати Смирнової – це портрет Анастасії Іванівни Іванової. У 1837 р. Аполлон Мокрицький намалював портрет цієї ж дівчини.
Анастасія народилась 1816 р. в багатій родині армійського штабс-капітана. Здобула ґрунтовну освіту: володіла французькою, німецькою, італійською, грала на фортепіано, захоплювалася літературою. Дослідники доводять, що почуття Анастасії й Тараса проросли і 24-річній жінці довелося вийти заміж за 57-річного Федора Толстого.
Графиня Анастасія Толста була доволі деспотичною мачухою, вона зуміла швидко взяти чоловіка в шори. Очима пасербиці Марії: «Красотой не блистала. Маленького роста, с длинной талией и короткими ногами. Единственным ее украшением были прекрасные белокурые волосы. Дед попал под влияние молодой жены… Он видел все ее глазами».
Граф подбав про поїздку Шевченка в Україну. У 1843 р. графиня народила дочку Катерину – і поповзли чутки: з матері Шевченко писав Катерину, дочці дали ім’я героїні поеми…
Федір Толстой жив своїм життям: відомий театрал, автор балетів та опер, художник-декоратор. У 1838 р. граф створив балет «Еолова арфа», написав лібрето, був постановником кількох танців; виконав декорації, ескізи театральних костюмів. У 1848 р. — балет «Эхо».
У 1845—1846 рр. Толстой з дружиною вперше побував у Римі. Перебуваючи на засланні, Шевченко звертався до графа та його дружини Анастасії Іванівни з проханням поклопотатися про полегшення його долі. І вони клопоталися. Федір Петрович звернувся до великої княгині Марії Миколаївни, потім звернувся до царя Олександра ІІ в день його коронації. Завдяки заходам родини Толстих у 1857 р. Шевченка було звільнено із заслання, з 1858 р. дозволено жити в Петербурзі. Федір Петрович подбав про житло для Шевченка в Академії мистецтв (майстерню та житло з вікном на Неву). Рік Тарас Григорович жив у родині Толстих, щодня давав уроки Катерині Толстій (за чоловіком Юнге).
«Я зважуюсь надати гласності моїм спогадам, — писала Юнге, — які залишив у мені той, чия душа завжди здавалась мені ще прекраснішою, ніж його твори. Він був надзвичайно ласкавий і наївно довірливий у ставленні до людей; він в усіх знаходив що-небудь хороше і захоплювався людьми, які часто не були того варті. Ніхто не був таким чутливим до краси природи, як Шевченко. Доводилося інколи милуватися заходом сонця, переливами тонів, і не знаю, хто більше захоплювався — я, 14-річна дівчинка, чи він, який зберіг у своїй багатостраждальній душі стільки дитячо-світлого. Протягом двох років (1859 і 1860), коли я бачилась із ним щоденно, жодного разу не бачила його п’яним, не чула від нього жодного грубого слова і не помічала, щоб він будь-чим відрізнявся від інших, добре вихованих людей. У його квартирі завжди був порядок. Своєю зовнішністю він нічим не відрізнявся від звичайних людей, навпаки, любив усе красиве і витончене, і мимовільний безпорядок холостяцького життя обтяжував його».
Після смерті Шевченка граф Толстой почав швидко втрачати зір. У 1861—1862 рр. поїхав знову до Італії, лікувався у кращих професорів, але осліп.
Катерина виросла, стала художницею, вийшла заміж за професора-окуліста Едуарда Юнге (на 12 років старшого за неї). Теща Анастасія частенько втручалася у життя дочки, тому молоді переїхали.
12 (24) лютого 1871 р. указ царя дозволив графу Федору Петровичу Толстому усиновити внука свого (від дочки Ольги Дмитрієвої) сина котрому дозволено прийняти прізвище і титул діда (іменуватися графом Толстим).
Помер Федір Петрович Толстой 13 (25) квітня 1873 р. у віці 90 років.