Успенський собор

3 листопада 1941 р. радянські підривники знищили Успенський собор Києво-Печерської лаври, побудований у 1073–1078 роках коштом князя Святослава II Ярославича.

Радянські війська залишили Київ 19 вересня, а собор підірвали 3 листопада. Чому? Із розмов зі старими киянами я зрозуміла, що історичний центр міста почали мінувати з весни 1941-го. Під легендою проведення ремонту будинку мешканців виселяли на 1-3 дні. Чутки про потребу виїзду ширилися тільки між своїми. Пізніше німці розмінували кілька будівель. Особливо дбали московські окупанти, застосовуючи в Україні тактику «спаленої землі», про замінування історичних пам’ятників.
Видно, усі загарбники однакові, бо нацисти мали настанову: «скорені народи не мусили мати символічних культових споруд, що зміцнювали їхню ідентичність і прагнення до автономії» (з мемуарів Альберта Шпеєра). Та гітлерівці на початку війни загравали з українцями: відкрили українські церкви, племінник Симона Петлюри – Мстислав – висвячував священиків. Ніяких підривів храмів тоді не було.
На світанку 3 листопада 1941 року німці виселили все цивільне населення Лаври і прилеглих до неї будинків, оточили монастир суцільним подвійним кільцем солдат. Очікували відвідин Києво-Печерської лаври президентом Словаччини Йозефом Тіссо. О 13-ій до воріт Лаври під’їхали три лімузини в супроводі штабних машин, час «Ч» настав. Спецкоманда підривників 18-ї дивізії НКВС чекала умовного сигналу від спостережного пункту.
Сигнал на радіопідрив був поданий, але вибуху не сталося, бо акумулятори, якими оснащувалися радянські радіоміни, за сорок діб розряджалися.
О 13:30 фашистський лідер Словаччини завершив огляд і виїхав із Лаври. Подвійне оточення навколо Лаври гітлерівці зняли.
О 14:30 пролунали три вибухи, довершив усе – найпотужніший – четвертий вибух. Оскільки Лавра – найвища точка Києва, чудова оборонна фортеця, тому вибух прирівнювався до великої військової операції. Як завжди першим: «Тримай злодія!» – кричить злодій, то й не дивно, що радянці склали «Повідомлення Надзвичайної державної комісії по розслідуванню та встановленню злочинів німецько-фашистських загарбників». Там твердили: «За наказом німецького командування військові частини пограбували, підірвали і зруйнували найдавніший пам’ятник культури — Києво-Печерську лавру». По правді, Лавру пограбували радянці: литий срібний престол з вівтаря, срібні царські брами, срібні різи, зняті з ікон, срібні гробниці, Євангелія в дорогоцінних окладах, зібрання тканин і парчі, а також близько 2 тисяч дорогоцінних предметів. Під її руїнами загинули мощі ігумена Св. Феодосія, Костянтина Острозького.
«Яку жахливу картину ми там побачили! Величезний Успенський собор, побудований ХІ століття на кшталт візантійського, перетворився на руїни висотою в поверх. Довкола тисячі і тисячі уламків цегли. Подекуди величезні уламки стін, вони попадали із височезної висоти і відкотилися далеко. Скрізь валяються, навіть далеко від купи руїн, позолочені дерев’яні та металеві деталі, – описував побачене угорський археолог. – Скільки разів не підходили ми до руїн кафедрального собору, не перестаємо дивуватися вражаючій руйнації. Через велику кількість уламків не можемо наблизитися до цієї гори руїн».