– Оце читаю тебе про Ліста і думаю: Чому саме Київ цікавив композитора? – озадачила мене Хомівна.
– Та я ж написала, що Ференц Ліст мав талант коханця та картяра. Саме азарт привів 36-річного генія в Україну. Чому? Справа в тім, що в царській Росії азартні гри забороняли з давніх часів, бо великі програші сприяли зростанню злочинності. Так, закон від 1649 р. наказував поводитися зі злісними гравцями, як із злодіями, тобто бити батогом і рубати їм руки і пальці. В Україні такого не було. В карти грали, але банкомети-картярі мусили мати оголений торс. Згадайте оголеного картяра на енциклопедичній картині Іллі Рєпіна! 
Петро I закони пом’якшив, видав низку указів про покарання картярів за азартні ігри штрафами та податками на користь держави. В одному з указів Петра I заборонялося програвати в карти в армії і на флоті більше рубля.
Дочка Петра І імператриця Єлизавета царським указом поділила азартні ігри на заборонені та дозволені. У 1782 році в Росії заборонили побудову нових гральних будинків, особливо в Петербурзі та Москві. Але ж Україна – не Росія, не своє – не жалко, тому Київ став столицею картярства в імперії. Велика частина азартних гравців їздила до Німеччини.
23 січня 1847 р. відбувся перший концерт віртуоза-піаніста Ф. Ліста в залі Контрактового будинку на Подолі. Квитки бралися з боєм, вільних місць у залі не було. Ліст заробив за концерт шалені гроші, того таки дня програв за зеленим столом Контрактового будинку. 
Там і відбулося знайомство композитора з відомим шулером, студентом Київського університету Зігмунтом Котюжинським, який увійшов у довір’я до геніального піаніста та вельми розстроїв його фінанси.
– Ага, ясно.
