Літопис сповістив, що 11 липня 1108 року князем Святополком була закладена золотоверха церква святого Михаїла, бо християнським ім’ям князя Святополка було саме ім’я Михаїл.
17 жовтня 1113 р. у Києві споруджено Свято-Михайлівський Золотоверхий собор.
По смерті князя Святополка його привезли до Києва і поховали у церкві, на його кошти вибудованій.
У часи п’ятирічки безбожжя було ухвалено рішення знести Михайлівський Золотоверхий собор, дзвіниця та монастир і створити на цьому місці урядовий центр. Єдиний із українських учених, хто відмовився підписати акт на знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря — Микола Макаренко, якого невдовзі за це було репресовано.
Більшовики погодилися тільки на зняття зі стін будівлі древніх мозаїк і фресок.
26 червня 1934 року почали знімати коштовні мозаїки початку 12 ст.
До робіт приступила бригада (з трьох осіб!) мозаїчного відділення колишньої Петербурзької Академії мистецтв, очолену В.А. Фроловим. Роботу виконували поспіхом, тому багато мозаїк загинуло: осипалися природні камінці, кераміка, скляні фрагменти, різнокольорова смальта, смальта із золотою фольгою. У мішки зсипали 100 кг решток мозаїк Михайлівського собору, що лягли мертвим вантажем у коморах. Кілька мозаїк потрапили до Софії. 
(СПб, Рус. музей)
Майже всі збережені твори перевезли до музеїв Москви, СПб, Новгорода. Мозаїка з зображенням святого воїна Дмитра Солунського була забрана на виставку в Москву і не повернута в Київ. 
Нині оригінал мозаїки зберігається в Державній Третьяковській галереї.
14 серпня 1937 року радянці підірвали собор Михайлівського золотоверхого монастиря.
У часи Другої світової війни фрески було вивезено до Німеччини. Їх повернули в СРСР і передали не до Києва, а в музей Ермітажа. Саме їх вдалося повернути в Київ. 
