Ах, Одеса!

28 травня 1867 р. Григорій Маразлі заклав Ботанічний сад Одеси та власним коштом створив його.
Голісінький степ, море, кілька хирлявих кущів і дереза. Ніщо не могло врятувати одеситів ні від пилу, ні від піску, що постійно піднімалися вітрами та були суцільним стихійним лихом. В Одесі не було жодного дерева! Не можна сказати, що одесити не знали про необхідність озеленення, були навіть спроби здійснити це.
«Безвозмездно», тобто даром, перший міський сад був закладений 1803 року біля будинку Йосипа Дерибаса і подарований ним місту 10 листопада 1806 р. Перший ботанічний сад в Одесі був заснований ботаніком-французом Карлом Десметом у 1819 році.
У 1820 році француз, граф Луї Олександр Андро де Ланжерон генерал-губернатор Новоросійського краю, посадив перше дерево за площею Куликове поле, заклав ботанічний сад. 1867 року професори Ценковський і Янович клопотали перед ректоратом університету про споруду невеликої оранжереї в університетському дворі.
Усі добрі наміри розбивалися об безгрошів’я. Аж от Григорій Маразлі – грек, мільйонер, одесит, життєлюб; який був депутатом (гласним), мером Одеси, вирішив власним коштом посадити сад, поливати й доглядати його.
Він подарував рідному місту цирк, ботанічний сад, замість старого згорілого театру побудував новий; подарував місту палац під Музей мистецтв; профінансував будівництво першої в Україні бактеріологічної станції, де працював І. Мечников; першої хімічної лабораторії для дослідження харчових продуктів, заклав Олександрівський (нині Шевченків) парк, побудував Новий базар. На майданчику перед Археологічним музеєм — скульптурна група «Лаокоон», копія римської; пам’ятник О. Пушкіну — подарунки Одесі від Маразлі. Маразлі вклав власну енергію та власні кошти у міські кінні дороги, провів трамвай на Хаджибеївський лиман. За свою діяльність Григорій Маразлі нагороджений всіма орденами Російської імперії та багатьма орденами іноземних держав, серед який орден Почесного легіону.
Скільки сьогодні Україна має мерів, мерес, меренят? Маємо армію депутатів, а де списки їхніх добрих справ? Золоті нужники та батони? Народу – футбол та пиво. Закриті шахти, румовища Донбасу, випалена земля Донецька, а у центрі міста – процвітає ботанічний сад, ставки, новозбудований палац – власність мільярдера Ахметова. У місті війна, смерті, а там – спів пташок і жодного пострілу.
Аристократи перетворили степ на місто-сад, сучасні мародери від політики приватизували сади, вирубали ліси, українцям лишають мертву зону пустелі.