Гетель Лейбівна Волова, російська дитяча письменниця Агнія Барто, народилася 17 лютого 1906 р. у м. Москва. Автор «безнадійно жалісних поезій», віршів-жахів для дітей:
Уронили мишку на пол,
Оторвали мишке лапу.
Зайку бросила хазяйка
Идёт бычок, качается,
Наша Таня громко плачет:
Уронила в речку мячик.
Батько Абрам-Лев Нахманович Волов – лікар-ветеринар. Мати, Марія Ельяшевна Блох, родом із Ковно (Каунас), домогосподарка. Брат матері — лікар-отоларинголог Григорій Блох (1871—1938), власник санаторію «Словаті» в Ялті; у 1924—1936 рр. директор клініки Інституту кліматології туберкульозу в Ялті.
Гетель мріяла стати балериною в Імперському театрі, намагалася римувати під Ахматову! Вона навчалася одночасно в гімназії та в хореографічному училищі.
У 15 років, щоб отримувати пайок для службовців (голови оселедців, з яких варили суп), вона влаштувалася на роботу в магазин одягу і приписала собі зайвий рік.
У 18 років, після смерті батька, Гетель вийшла заміж за нащадка шотландського дворянина Павла Барто (на фото перший чоловік) – на два роки старший за неї; крім шотландського, він мав ще німецьке та французьке коріння. Її блакитноокий принц займався хореографією, був дитячим письменником, орнітологом. Разом вони написали «Девушка-ревушка», «Считалочка», «Девочка чумазая», народили сина Едгара (Гаріка). Коли синові було 16 років, він отримав паспорт на ім’я Ігоря. Та два таланти в одній родині – забагато, тому Агнія заявила, що бере розлучення та залишає собі його прізвище.
І пішла до головного чоловіка свого життя – ученого-енергетика енергетичного інституту (МЕІ) Андрія Щегляєва, «найкрасивішого декана Радянського Союзу», від якого народила дочку Тетяну.
1. Поетка жила сама для себе: ніколи біля печі. Все робила нянечка та свекруха. 2. Ніколи не ходила в школу на збори, не завжди знала, в якому класі учиться дочка.
Поет-початківець А. Барто не побажала стати слухняною ученицею метрів Корнія Чуковського та Самуїла Маршака. Відома її фраза: «Є Маршак і підмаршачники. Маршаком я стати не можу, а підмаршачником не хочу!»
У1936 р. вийшов у світ збірничок «Іграшки». Агнія Барто близько дружила з Фаїною Раневською та Ріною Зеленою, у 1939 р., написала сценарій комедії «Підкинутий».
У часи війни родина евакуювалася до Свердловська. Свекруха займалася з Тетяною, тому дівчинку прийняли зразу в другий клас. Гарік добре учився, творив музику, учився в композиторському класі. Після війни Гарік поступив до Авіаційного інституту в Москві. Вони мешкали у відомому «Драмліті», в Лаврушинському провулку. Відомо, що Булгаков стояв у черзі на квартиру в Лаврушинському, але отримав відмову, а критик Осаф Литовський, який немало насолив письменнику, отримав. Тому Булгаков поселив у цьому домі ненависного Маргариті критика Латунського, який згубив Майстра.
5 травня 1945 р. 18-річний син Гарік Барто у їхньому дворі на велосипеді потрапив під колеса вантажівки жінки-водія.
Після смерті сина Агнія Барто написала 150 книг, що виходили мільйонними накладами. Мала Сталінські та Ленінські премії, ордени, медалі… Вона до кінця життя була енергійною, їздила у відрядження, грала в теніс, танцювала.
Дочка Агнії Барто — кандидат технічних наук Тетяна Андріївна Щегляєва. Бабуся учила танцювати онука Володю, складала вірші для онуки Наталки.
Агнія Барто померла від інфаркту 1 квітня 1981 року.
