Під знаком Литви крокує сьогоднішній день. Навіть Хомівну це пройняло і вона закинула:
– От, скажи, чому їм легко бути литовцями? Чому вони так тримаються свого? Чому не перейшли на мову окупантів?
– Не думаю, що їм це легко. Просто, кожний із литовців відкривав Литву в собі, а це велика щоденна робота.
– А приклад?
– Пам’ятаєш, я розповідала про художника Мікалоюса Чюрльоніса? 
Так от народився литовець у польськомовній частині імперської Росії. Батько Чюрльоніса був органістом у костелі, спілкувався польською, дітей виховував поляками. Брав з собою Міка на роботу. Пізніше вундеркінд Чюрльоніс здобував освіту у Варшавському музичному інституті і консерваторії Лейпціга, в художній школі та художньому училищі у Варшаві. Mikalojus писав поезію, музику та картини і пишався, що він поляк.
І тільки в останні роки життя під впливом коханої дружини Cофії Чюрльоніс відкрив у собі Литву: перейшов на литовську, дослідив фольклор, почав творити полотна за рідними міфами і музику до них.
Дивишся морський пейзаж М. Чюрльоніса, слухаєш його музику – і плюскіт хвиль, кигикання чайок, спів вітру у сосновій живиці… ритм мого дихання злився з диханням моря.
Він прожив 36 років і тільки десять віддав творчості, але увійшов у світове мистецтво.
– Мда, але це ж коли було…
– А ти гадаєш, легко було Литві відверто підтримувати перед війною нашу ОУН? Вони ж надавали громадянство членам ОУН. Знаєш ти, що литовський паспорт мав Євген Коновалець, голова ОУН? Що на його похованні у Роттердамі був посол Литви? І навіть сьогодні у колишній столиці Литви, Каунасі, є меморіальна дошка Є. Коновальцю. 
Знаєш, яким танком пройшли рашисти по Литві: депортації, масові розстріли? І після того кожний (зваж, кожний!) литовець не боявся заявляти окупантам: «Я вашої мови не розумію!». Згадай, у Литві друкувалися українські газети, самвидави. Навіть перший з’їзд Руху планувався у Вільнюсі і в останню мить отримав дозвіл на проведення в Києві.
– Слухай, де ж взяти тієї гордості, щоб наші українці не боялися казати окупантові: «Я не розумію вашої мови!»?
– Почни з себе! Не бійся вимагати цього від депутатів!
Залишити відповідь