UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Микола Гнєдич

Микола Гнєдич

13 лютого 1784 р. у Полтаві народився поет-перекладач Микола Гнєдич. Онук козака Петра Гніденка (Гнеденка, Гнедьонка), якого з наданням дворянства було перейменовано на Гнєдича, син власника невеликого маєтку в с. Бригадирівка Харківського намісництва. Мати Миколи померла при пологах, а батько – коли син був дитиною. Малим хлопчик захворів на віспу, це спотворило обличчя, призвело до втрати правого ока, сприяло формуванню відлюдкуватості в характері Гнєдича.
Він навчався у Полтавській семінарії, де подружився з Іваном Котляревським, із яким листувався все життя. Потім – у Харківському колегіумі, від 1800 – у Москві, в університеті. У 27 років став членом-кореспондентом Петербурзької АН.
Як і більшість дворян доби, кохався в літературі, сам писав вірші російською й українською мовами, перекладав із французької, німецької, англійської. Працював над статтею з історії України, сюжетами про князів Київської Русі, звернув особливу увагу на кобзарів; планував укласти академічний «Словарь малороссийского языка». Збереглася сценка, написана ним українською мовою (дійові особи – колишній запорожець із дружиною та сином).
Микола Гнєдич викладав декламацію, його улюбленою ученицею була актриса-красуня Катерина Семенова (в заміжжі – княгиня Гагаріна), оспівана Пушкіним (роман «Євген Онєгін»). Розумний, коректний, вишукано одягнутий, він соромився своїх шрамів і не сказав Катерині про свої почуття. Він боявся навіть думати про родинне щастя та прожив у сумній самоті до кінця своїх днів.
Микола Гнєдич відвідував Бригадирівку, де власний невеликий маєток із 30 кріпаками подарував сестрі Галині.
27 жовтня 1826 р. закінчив віршований переклад із старогрецької російською мовою «Іліади» Гомера (над чим працював 22 роки) – шедевр мови та музичності. Коли переклад вийшов у світ, Пушкін оспівав Гнєдича як Мойсея російської словесності, який приніс нові скрижалі дикому народу. Микола Гоголь захоплювався цим перекладом і зачитував його своїй приятельці А. Смирновій.
Уряд побоювався гострого слова Гнєдича і крилатою була фраза: «Гнєдич хоча б вголос не лаяв Росії».
Помер 49-річним 15 лютого 1833 р.
Особисту книгозбірню (понад 1250 томів) Микола Гнєдич заповів Полтавській гімназії, 2000 руб. – церкві у Бригадирівці.

Лют 14, 2017Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Лев ПерфіловМихайло Глинка
You Might Also Like
 
Парасоль
 
Василь Горленко

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image6 years ago Видатні люди650
Недавні записи
  • Валентина Попелюх Стус
  • Дмитро Сигаревич
  • Самотня сосна
  • Фронтовий алфавіт
  • Многогрішний чи Ігнатович?
Позначки
поетписьменникЗапоріжжякозацтвочервоний терорхудожникживописецьХарківБогдан ХмельницькийгетьманТарас ШевченкоперекладачакторскульпторСергій КорольовІван АйвазовськийКапністІван ФранкоголодоморВійсько ЗапорозькеВовкОлексій ПеровськийЛенінКирил РозумовськийОлександр РубецьІван ШишкінІван КотляревськийкомпозиторПавло ПолуботокІван БогунАполлон СкальковськийОлег ОльжичАрсен ТарковськийВолодимир КороленкоЯків ШахЄвген КравченкоПетро Конашевич-СагайдачнийконструкторАнатолій БазилевичІгор СікорськийВіра СвадковськатерапевтлікарМикола СтражескоЕнеїда
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ярослав до Козацький гетьман Павло Бут (Павлюк). Кумейки
  • Євгеній до Форточка чи кватирка?
  • Serhii до Лелеки своїх гнізд не забувають
  • Олександр до Наш геніальний нахаба
  • Олена Яворовська до І знову про котиків

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.