13 лютого 1784 р. у Полтаві народився поет-перекладач Микола Гнєдич. Онук козака Петра Гніденка (Гнеденка, Гнедьонка), якого з наданням дворянства було перейменовано на Гнєдича, син власника невеликого маєтку в с. Бригадирівка Харківського намісництва. Мати Миколи померла при пологах, а батько – коли син був дитиною. Малим хлопчик захворів на віспу, це спотворило обличчя, призвело до втрати правого ока, сприяло формуванню відлюдкуватості в характері Гнєдича.
Він навчався у Полтавській семінарії, де подружився з Іваном Котляревським, із яким листувався все життя. Потім – у Харківському колегіумі, від 1800 – у Москві, в університеті. У 27 років став членом-кореспондентом Петербурзької АН.
Як і більшість дворян доби, кохався в літературі, сам писав вірші російською й українською мовами, перекладав із французької, німецької, англійської. Працював над статтею з історії України, сюжетами про князів Київської Русі, звернув особливу увагу на кобзарів; планував укласти академічний «Словарь малороссийского языка». Збереглася сценка, написана ним українською мовою (дійові особи – колишній запорожець із дружиною та сином). 
Микола Гнєдич викладав декламацію, його улюбленою ученицею була актриса-красуня Катерина Семенова (в заміжжі – княгиня Гагаріна), оспівана Пушкіним (роман «Євген Онєгін»). Розумний, коректний, вишукано одягнутий, він соромився своїх шрамів і не сказав Катерині про свої почуття. Він боявся навіть думати про родинне щастя та прожив у сумній самоті до кінця своїх днів.
Микола Гнєдич відвідував Бригадирівку, де власний невеликий маєток із 30 кріпаками подарував сестрі Галині.
27 жовтня 1826 р. закінчив віршований переклад із старогрецької російською мовою «Іліади» Гомера (над чим працював 22 роки) – шедевр мови та музичності. Коли переклад вийшов у світ, Пушкін оспівав Гнєдича як Мойсея російської словесності, який приніс нові скрижалі дикому народу. Микола Гоголь захоплювався цим перекладом і зачитував його своїй приятельці А. Смирновій.
Уряд побоювався гострого слова Гнєдича і крилатою була фраза: «Гнєдич хоча б вголос не лаяв Росії».
Помер 49-річним 15 лютого 1833 р. 
Особисту книгозбірню (понад 1250 томів) Микола Гнєдич заповів Полтавській гімназії, 2000 руб. – церкві у Бригадирівці.
