Ми всі затямили слова про неоголошену війну, про напад Третього Рейху на Радянський Союз 22 червня 1941 року. Та є факти, що
– о 4:00 імперський міністр закордонних справ Німеччини Ріббентроп вручив радянському послу в Берліні Деканозову ноту про оголошення війни і три додатки до неї: «Доповідь міністра внутрішніх справ Німеччини, рейхсфюрера СС і шефа німецької поліції Німецькому уряду про диверсійну роботу СРСР, спрямовану проти Німеччини і націонал-соціалізму», «Доповідь міністерства закордонних справ Німеччини про пропаганду і політичну агітацію радянського уряду», «Доповідь Верховного командування німецької армії Німецькому уряду про зосередження радянських військ проти Німеччини».
рано вранці після артилерійської та авіаційної підготовки німецькі війська перейшли кордон СРСР.
о 5:30 ранку посол Німеччини в СРСР Шуленбург вручив відповідний пакет документів наркому закордонних справ СРСР Молотову.
– Цього ж дня війну СРСР оголосили Італія й Румунія.
Сьогодні ми називаємо гібридною неоголошену нам війну з агресором, який був «гарантом нашої безпеки»?
Здавалося б початок війни спонукає владу подбати про збереження життя мирного населення, але не так воно було.
22 червня 1941 р. у тюрмах Західної України радянці розпочали розстріли ув’язнених – переважно діячів ОУН, інтелігенції та національно свідомих громадян.
Архівні документи свідчать, що на 10 червня 1941 року у Луцькій в’язниці утримувалося 2 117 ув’язнених. Їх планувалося евакуювати у Вологду та Астрахань. Для цього виділялося 75 вагонів. 22 червня приблизно о 14.00 Луцька тюрма була піддана бомбардуванню з ворожих німецьких літаків. Після закінчення бомбардування в’язні вчинили бунт, але втекли одиниці. Оперативна група працівників УНКВС у Волинській області під керівництвом капітана держбезпеки Розова, особовий склад 233 конвойного полку військ НКВС, керівний склад та наглядачі в’язниці розправилися з в’язнями: наряди НКВС наздоганяли утікачів і розстрілювали їх на місці, одиниці повертали до тюрми. У Луцьку арештантів закидали гранатами. Всього на території Луцької в’язниці була розстріляно 2000 осіб.
У Львові за вказівкою начальника УНКВД по Львівській області капітана Дятлова «с целью быстрейшей разгрузки тюрем Львовской области от контрреволюционного, уголовно-политического элемента» було переглянуто справи в’язнів, виявлено 2239 «особо-опасные лица подлежащие расстрелу». За офіційними даними в тюрмах № 1,2,4 м. Львова (на Лонцького, Замарстинівській та в Бриґідках) і № 3 Золочева розстріляно — 4140 в’язнів.
Спочатку убивали в’язнів пострілом у потилицю у спеціальній камері, а трупи вивозили за межі міста (до сьогодні ці місця масових захоронень не відомі і документів не знайдено). З наближенням фронту дві команди катів «налагодили процес»: розстрільна команда закидала в камеру гранати, друга – добивала ще живих. Трупи виносили і ховали вбитих у подвір’ях в’язниць. Близько 700 тіл було поховано у зовнішньому дворі тюрми на Лонцького у трьох ровах.
Ніхто не вижив у Заліщицькій трагедії на Тернопільщині. Радянці до зруйнованого залізничного моста через Дністер пригнали два етапних ешелони з в’язнями (14 вагонів, у кожному знаходилося 50 – 70 осіб). Вагони облили пальним, підпалили та скинули з мосту в урвище р. Дністер.
Загалом у перші тижні війни в тюрмах Західної України було страчено близько 22 тис. осіб
Капітан Дятлов, капітан Розов, тисячі катів-капітанів стали ветеранами «війни», отримували персональні пенсії, пільги.
«Визволителі» так залили українцям сала за шкуру, що 22 червня 1941 р. почалися виступи партизанських груп ОУН (б) на півночі Львівської області, в районі Сокаля, Поздимира, Радехова.
Загін членів ОУН у складі 200 бійців-підпільників захопив містечко Лопатин, у якому оборонялося 30 бійців внутрішніх військ НКВС та 50 міліціонерів, і утримував його близько доби. Повстанці перерізали лінії телефонного зв’язку, нападали на прикордонні застави, виявляли та знищували прикордонні десанти.
Отже, “старший брате” чи молодша блудна сестро, Ви – гарант безпеки України? Ні! Навіки разом – і не секундою більше! Бо інакше “по кривавій по дорозі нам іти у світ”…
