15-го січня 1908-го року Олександр Рубець відкрив у Стародубі з’їзд спадкоємців гетьмана України Павла Полуботка, до яких належав і сам, і на який прибуло 350 гетьманських нащадків. Пам’ять про опального гетьмана була дуже сміливою справою для Російської імперії.
З’їзду передували такі події. Наприкінці 1907 року професор Олександр Рубець (як його називали «великий сліпий») розіслав по всій Російській імперії листи однотипного змісту, у яких повідомляв своїм адресатам, що нащадків колишнього гетьмана України Павла Леонтійовича Полуботка запрошують 15 січня 1908 року в місто Стародуб Чернігівського повіту на конференцію, яка повинна, по-перше, уточнити обліковий склад і генеалогічний зв’язок усіх на той час живих потомків гетьмана, які можуть претендувати на його спадщину, і, по-друге, напрацювати заходи з витребування цієї спадщини з Великобританії. Учасників з’їзду просили прихопити зі собою по 50 рублів для покриття організаційних витрат…
Ось як описували газети подію. «Місто Стародуб. 15 січня відбувся грандіозний з’їзд спадкоємців гетьмана Полуботка. Із різних кінців держави Російської: із Петербурга, Москви, Києва, Харкова, Полтави, Хабаровська, Чити, Уфи, Одеси, Херсона, Донської області, Саратова, Кронштадта й навіть із Галичини. Яка суміш племен, говірок, станів! Стародуб – мирне зубожіле повітове містечко – у своїх літописах не знайде більше жодного такого збіговиська приїжджих. Проф. О. І. Рубець звернувся до зібрання з промовою, у якій запевняв, що вклад гетьмана Полуботка в Англійський банк дійсно існує, що інформацію він отримав від особи, яка заслуговує на цілковиту довіру. На прохання назвати ім’я цієї особи проф. Рубець пояснив, що вона служить юрисконсультом в Англійському банку й раніше ця особа була російським підданим, а потім перейшла в підданці англійської держави…»
Цей з’їзд обговорив питання про повернення з Англії скарбів гетьмана, що нібито у 1720-му році були здані його синами, пiд час переслідування Петром I їхнього батька, на зберігання в банк Ост-Індської компанії. Ця справа була незабаром забута, бо як згадували спадкоємці, за гетьманським заповітом, це золото повинно було повернутися лише «незалежній Україні», але коли Україна і справді стала незалежною, 1991-го року, українці згадали про цю ініціативу Рубця, та створили навіть урядову комісію для повернення золота.
