– Ніччого не розумію. Скільки років учили «Історію СРСР», «Історію КПРС», а наче й не зустрічала слово «анексія», яке сьогодні кожний день лунає, – не вгаває Хомівна.
– Та не влаштовуй бо бурю в тазику! Радянці часто вдавалися до подвійних назв. Наприклад, доблесний радянський розвідник, але американський – шпигун. Так само, історія писала про геноцид і терор у світі, а щодо царського уряду використовувала вираз «замирення народів» («Замирення народів Кавказу»).
– Добряче замирили!
– А слово анексія давнє, прийшло з латини (лат. annexio — приєднання) і означає насильницьке приєднання державою всієї або частини території іншої держави в односторонньому порядку. 8 червня 1815 р. Варшавське князівство анексовано Російською імперією під назвою Королівства (Царства) Польського. От тільки радянські підручники не вживали правового поняття «анексія». Коли мова велася про російський імперіалізм, нам подавали «патріотичне» кліше «збирання земель» або «примноження земель» та «приєднання земель»; аналогічні вчинки інших імперій подавалися як «загарбання».
– Ага, оце так наш Крим захарлали?
– Таки так. Недаремно Федір Шаляпін звав свого пса-клептомана Харлашка. Починали анексію за одним і тим сценарієм: місцеве населення приєднаної території у складі держави, що здійснила анексію, утворювало етнічну (національну) меншину, потім йшов захист російськомовних і лінгвоцид – убивство мови автохтонного народу, часто фізичне знищення представників титульної нації. За міжнародним правом анексія є одним із видів агресії, тому несе міжнародно-правову відповідальність.
– Слухай, а коли більшовики захопили Україну, це анексія?
– Ні, сонечко, окупація. Ми ж не змінили юридичної належності території. Тобто територія УНР стала називатися УСРР, потім УРСР, нам навіть Конституцію подарували (там було задеклароване право на самовизначення, аж до відокремлення), гімн, герб, хоч була під фактичним контролем СРСР.
– А КПУ була філіалом КПРС? Ніччо собі: країна подвійних стандартів!
