Йшов 1878 р… Виповнилося 15 років від видання Валуєвського циркуляру, який забороняв книги, шкільні підручники українською мовою. Навіть слово «український» було забороненим, тільки «малоросійський».
У 1876 р. імператор Олександр ІІ у німецькому містечку Емс підписав таємне розпорядження про повну заборону українського письменства. Заборонено не тільки друкувати книги українською, а навіть привозити їх з-за кордону. Заборонено на концертах виконувати українські пісні. Тоді на захист нашої мови прийшли художники-пейзажисти. Вони писали вітряки, хатинки, степи так, що не давали заснути історичній пам’яті.
Трохи згодом на українські барикади прийшов історичний живопис державників, почалася візуалізація історії.
І раптом у час такої мовної війни на вечірці у Підмосков’ї в Абрамцевому, Рєпін почув легендарний лист-відповідь Сірка турецькому султану українською мовою. Ілля Юхимович прийшов у велике захоплення, запалився думкою описати подію.
Тут же, 26 липня 1878 р. з’явився перший малюнок олівцем: гурт усміхнених козаків, лукава посмішка писаря, отаман Сірко…
Ілля Юхимович зрозумів, що його привабило: не соромітницький зміст, матюччя. Ні! Його вразив факт, що 36 країн Європи платили данину Сяйній Порті. Всі боялися! Тоді ж турецький султан Мохаммеду IV зробив козакам пропозицію перейти всій Січі в турецьке підданство. Січовики висловили спротив загарбникові і пригрозили, що дадуть жорстоку відсіч, якщо посміє рипнутися на нашу землю. Лист моментально розійшовся Європою, перекладався на всі можливі мови. Той лист змінив хід історії цілої Європи!
Сміх став головним героєм картини. Художник переконався, що герой полотна – не соковите матюччя, а сміх гордих, нескорених людей. Як писав Микола Сом: «Чому сміюся? Бо я нікого в світі не боюся»
