– От читаю інфу: «З 10 серпня 1539 р. у Франції король Франциск І наказав усі офіційні документи складати не латиною, а французькою мовою», – починають Хомівна, – Цікаво! Нам би так.
– Сусідонько, у нас теж було розпорядження складати офіційні документи французькою мовою, – укоськую сивеньку чомуську.
– Французькою? Е, ні, щось не те твій язик мете…
– А ти згадай… 1918-ий рік, з 3 травня до 14 листопада міністром залізниць в Українській державі гетьмана Скоропадського був 46-річний дворянин Борис Бутенко, інженер шляхів сполучення. Саме він здійснив власну спробу повністю українізувати залізницю Української Держави. Як саме? Давай погортаємо календар!
15 травня 1918 року міністр видав «Наказ про зміну назвиськ залізничних шляхів України» «через невідповідність», зобов’язавши «начальників вищезазначених залізниць дати розпорядження про заміну старих назв новими». Було перейменовано Південно-Західну, Південну та Катерининську залізниці на Правобережну, Слобідську та Запорізьку.
Тоді ж Борис Бутенко видав міністерські накази:
– про запровадження курсів української мови та його додатку «Програма навчання української мови і діловодства на шляхах України»;
– про роботу комісії для створення термінологічного словника Міністерства Шляхів.
Перший випуск «Термінологічного збірника Міністерства Шляхів» побачив світ у вересні 1918 року.
Наступним кроком Бориса Бутенка була вимога подати списки працівників залізниці, які не бажали опановувати українську мову для виконання своїх посадових обов’язків. Їх звільнили з посад без права поновлення.
Спочатку до міністерства надходили офіційні документи, укладені російською. За наказом міністра їх не читали, а просто відсилали назад.
А от і випадок із французькою мовою… На отриманий від Міністерства торгу та промисловості папір російською мовою, Міністерство шляхів відповіло французькою. У відповіді зазначалося, що Міністерством шляхів «було отримано з Міністерства Торгу і Промисловості папір, який було написано маловживаною у нашій країні (тобто в Україні) мовою. До цього додавалося: оскільки у складі Міністерства шляхів маються урядовці, які знають всі мови, то й папір від Міністерства торгу і промисловості було прочитано. Однак Міністерство шляхів просить Міністерство торгу і промисловості, у випадкові, якщо у його складі немає службовців, які достатньо знайомі з державною українською мовою, писати папери мовою загальноприйнятою серед цивілізованих народів, а саме французькою, а не маловживаною й мало кому знайомою (тобто російською) в Україні».
– Цікаво, від першого офіційного документа французькою 10 серпня 1539 р. до загальноприйнятої серед цивілізованих народів мови.
Залишити відповідь