16 березня 1669 р. у Глухові між гетьманом Лівобережної України Дем’яном Ігнатовичем (Многогрішним) і московськими послами московським урядом укладені Глухівські статті (складалися з 27 пунктів). Якоюсь мірою це була певна поступка московського керівництва Гетьманщині, адже скасовували найбільш обурливі пункти Московських статей 1665 року, які підписав гетьман Іван Брюховецький, продав волю козацтва за титул боярина та землю для себе особисто. Московські статті збільшили присутність московських військ в Україні: окупанти мали розміститися майже у всіх великих містах, харчуватися коштом українців. Якщо за Богдана Хмельницького в Україні були представництва 14 держав, то Гетьманщині забороняли мати дипломатичні зв’язки з іноземними державами, обмежували право вільного обрання гетьмана. Нормували збирання податків – виключно козацькою старшиною.
Глухівськими статтями московських воєвод “обмежили” п’ятьма містами – у Києві, Переяславі, Чернігові, Ніжині і Острі, заборонили їм втручатися у справи місцевих адміністрацій. Козацький реєстр встановлювався в розмірі 30 тисяч чоловік. Гетьману дозволили мати тисячне наймане військо. Охотники (йшли у військо добровільно, волонтери) складали охотницький корпус від 500 до 1200 осіб, поділялись на сотні чисельності – приблизно 100 вояків. Поділявся на піхоту (сердюків) і кінноту (компанійців).
