Пирогов і Гарібальді

– Ну, ти як завжди: вміла готувати, не вміла подавати, – шпетять мене Хомівна.
– От погано бути у тебе невісткою, – відбрикуюсь. – Чого ти завелася?
– Як чого Гарібальді згадала, а про Пирогова ні слова! Чи вони були знайомі?
– Так, і заочно, і очно. Заочно, в Одесі, куди приїздив Джузеппе Гарібальді, він почув майже рекламу від Дмитра Менделєєва; чув згодом від Лева Мечникова (брата Іллі Мечникова), який служив при штабі Гарібальді.
У серпні 1862 року в битві під горою Аспромонте (Калабрія) Гарібальді був важко поранений і потрапив у полон. Сліпа куля блукала в правій нозі, приносячи нестерпного болю, розвивалася гангрена. Звістка про рани національного героя викликала шум у Європі. Король наказав звільнити Гарібальді для лікування. Упродовж двох місяців лікарі не могли встановити, чи містить рана Гарібальді кулю, чи її там немає. Прибули запрошені найкращі медики Європи.
Італієць Порту, професор хірургії досліджував рану пальцем, завдаючи пацієнту нестерпний біль.
Французький хірург Нелатон, винахідник кровоспинного джгута, вводив у неї спеціально створений для цього випадку зонд із порцеляновим ґудзичком, але він не міг сказати нічого певного. Нелатон радив розширити рану і витягти кулю негайно.
Англійський доктор Патрідж, професор Королівської академії, заперечував присутність кулі в рані.
Прибув, правда, добровільно, без запрошення, професор Микола Пирогов. На той час він читав спеціальний курс навчання в німецькому місті Гейдельберзі і його студенти попросили поїхати, оглянути Гарібальді, навіть гроші для цього зібрали.
Від грошей Пирогів відмовився, але поїхав. Оглянув рану, відмовився її зондувати. І написав бюлетень: «Я вважаю – куля в кістки. Моя порада – не поспішати з її отриманням. Треба почекати, поки куля не зробиться рухливою у своєму кістковому ложі, і тоді можна буде дістати її без особливої праці. Слід тільки пильно стежити за станом самої рани і її частин.» Бюлетень підписали двоє: «Пирогов, Патрідж. 31 жовтня 1862 року».
Через двадцять шість днів витягнули зігнуту підковою кулю.
Микола Пирогов урятував Джузеппе Ґарібальді від ампутації ноги.
Після лікування генерал написав: «Мій дорогий лікарю Пирогов! Моя рана майже зажила. Я відчуваю необхідність подякувати вам за сердечну участь, уміле лікування. Вважайте мене, мій дорогий лікарю, вашим підданим. Ваш Джузеппе Гарібальді».
Царський міністр народної освіти Олександр Головнін доповів Олександрові ІІ про вчинок Пирогова. І Миколу Івановича назавжди позбавили пенсії.
– Усе, як завжди: добрі справи караються, – підбила підсумок сусідка.
Худ. К. Кузнєцов. Пирогов і Гарібальді. Фото картини в садибі Миколи Пирогова Вишня на околицях Вінниці.