Квітень 1989 р. Йшов четвертий рік «пересройки». У Тбілісі перед Будинком уряду під антикремлівськими гаслами відбувалася багатоденна мирна демонстрація десяти тисяч осіб (люди танцювали, сиділи на землі).
Партійна верхівка Грузії звернулось до союзного керівництва з проханням ввести війська. Наступного дня, 8 квітня, до Тбілісі перекинули полк із дивізії імені Дзержинського, повітряно-десантний полк, загони міліції особливого призначення (ОМОН) з Пермі та Воронежа, курсантів вищої школи МВС з Горького. Містом курсувала бронетехніка, кружляли бойові гелікоптери.
О третій ночі 9 квітня на проспект Руставелі прибув начальник міліції Тбілісі Гвенцадзе і наказав людям розійтись, погрожуючи застосуванням сили. Протестувальники не рушили. Та радянських миротворців це не зупинило – о четвертій ранку 2550 солдатів і спецпризначенців за допомогою шести бронетранспортерів, восьми бойових машин десанту, чотирьох пожежних автівок провели зачистку мирного протесту. У хід пішли ґумові кийки-«демократизатори», гостро заточені саперні лопатки, сльозогінний газ. За 20 хвилин на майдані та навколишніх вулицях залишились лише трупи та важкопоранені. Загинула 21 людина від 16 до 72 років. Загалом постраждало більше чотирьох тисяч людей – вони отримали поранення та отруїлись сльозогінним газом. Лідерів протесту заарештували.
9 квітня 1991 року Грузія проголосила відновлення державної незалежності.
На тому все закінчилось – за вбивства мирних людей не покарали нікого. Генерал Родіонов став міністром оборони Російської Федерації.
