3 листопада 1900 р. у баварському містечку Херцогенаурах (Німеччина) народився А́дольф Да́сслер (нім. Adolf Dassler) – німець українського походження. За своє життя Дасслер запатентував понад 700 винаходів і сьогодні вважається неперевершеним лідером у світі виробництва спортивних товарів
Його батьки Кристоф (пекар) і Пауліна (праля) – трудові емігранти з Городка (що під Львовом).
Аді був третім сином, але не останнім, тихий, міцний, спортивний, затятий футболіст. На першу світову підліток не попав і не рвався. А після війни – інфляція, безробіття, розпач загубленого покоління. На початку 1920 го р. Дасслери вирішили перейти на пошив взуття. У приміщенні пральні зробили майстерню. Аді переобладнав велосипед на машинку для розділки шкур. Сестри та мати робили викройки. Руді та батько кроїли взуття. Почали з виробництва спальних капців.
Аді та Руді мали протилежні характери: сумирний, боязкий молодший брат ганяв у футбол і вигадував нові моделі взуття. Якось у 1925 р. Аді зшив футбольні бутси з шипами, котрі викував для нього місцевий коваль. Це були перші у світі бутси на шипах! А брат Руді мав вибуховий характер, любив секс, джаз, бокс. Він шукав покупців, бо мав талант – міг умовити чукчу купити холодильник.
У липні 1924 р. брати навіть взуттєву компанію Gebrüder Dassler відкрили. Пізніше Дасслери купили приміщення для фабрики, придбали будинок для себе.
Олімпіади в Амстердамі (1928) та в Берліні (1936) принесли родині успіх. На XI Літніх Олімпійських Іграх у Берліні американський бігун Джессі Оуенс у взутті братів виграв чотири золоті медалі та встановив 5 олімпійських рекордів. Цього ж року Аді вперше став татком.
Прізвище братів узнав світ, бізнес різко налагодився, брати придбали ще одну фабрику, але прийшла війна… Руді потрапив до війська, Аді керував справами.
Їхнє містечко потрапило до американської зони окупації. У будинку Дасслерів поселилися янкі, Руді перебував у таборі військовополонених. Дружина Аді сама копала грядки, доглядала худобу. Не стало батька, нікому було мирити братів і вони до самої смерті не розмовляли. Чому? Кажуть, це сталося 1943 р. під час бомбування. Родина Аді сховалася у підвалі, незабаром до них пристала сім’я Руді. Тоді у Аді вирвалося: «Знову ці брудні виродки тут!» Про кого йшлося? Про льотчиків, про літаки? Та Руді сприйняв лайку на себе.
Можливо те, що Аді не подумав викупити брата з табору, може не поділили спадщину.
Кажуть, що Аді доніс на Руді, ніби той співпрацював із гестапо і його арештували окупаційні війська.
У 1948 р. непримиренні конкуренти поділили «Взуттєву фабрику братів Дасслер», Руді забрав собі одну фабрику, а Аді – другу і зайнялися кожний своїм бізнесом. Адольф Дасслер назвав фірму – Adidas, а через рік вигадав три відомі смуги, що стали товарним знаком бренду.
Рудольф Дасслер заснував фірму Ruda, незабаром фірма отримала ім’я лісового тигра Puma. З того часу брати не бачилися, не розмовляли, їхні діти ходили до різних шкіл; фірми непримиренно конкурували: кожна компанія утримувала власну футбольну команду, співробітники компаній у барах замовляли різні марки пива.
Якось на вечірці Аді познайомився з хазяїном текстильної фабрики Віллі Зельтенрайхом. Після розкішного чаркування Аді замовив Віллі тисячу спортивних костюмів із трьома смугами вздовж рукавів. Після цього Зельтенрайх шив тільки для “Адідас”.
У 1972 р. Політбюро ЦК КПРС обрало “Адідас” для екіпірування радянської олімпійської збірної.
Адольф Дасслер і у 75 грав у теніс, плавав у басейні. Фірмою керував до останнього дня.
6 вересня 1978 р. інсульт, серцева недостатність, від чого й помер Адольф Дасслер. Після смерті Дасслера його п’ятеро дітей не знайшли спільної мови, і фірма розділилася на кілька, потім потрапила до рук конкурентів. 
Пам’ятник Аді Дасслеру, Скульптор Йосип Табачник, Херцогенаурах, 2006
