27 червня (4 липня) 1610 р. Станіслав Жолкевський завдяки тактичній компетентності та майстерності отримав блискучу перемогу над московсько-шведським військом Василя IV Шуйського біля невеликого села Клушина, що на Смоленщині.
Польсько-козацьке військо чисельністю 6800 чоловік вщент розбило 30-тисячне (за ін. даними 45-тисячне) об’єднане московське військо князів Дмитра Шуйського, Андрія Голіцина та Данила Мезецького; шведського експедиційного корпусу Якова Делеґарді, що складався з шведських, німецьких, англійських та французьких найманців (на цей момент найманці Делаґарді не отримували платні, через що в корпусі виникло кілька бунтів, а окремі частини вийшли з корпусу).
Ця перемога відкрила Жолкевському шлях до Москви. Згодом Сім бояр скинули царя Василя IV. 20 вересня 1610 р. Станіслав Жолкевський став першим і єдиним європейським воєначальником, котрий підкорив столицю Московської держави та імперії загалом! Він арештував царя Василя Шуйського з братами, домігся визання королевича Владислава Вазу московським царем.
Сім бояр проголосили польського князя Владислава, сина Сигізмунда ІІІ Ваза, новим царем Росії.
29 жовтня 1611 р. у Варшаві московський цар Василь IV Шуйський сплатив данину короні; у королівському замку став на коліна, бив чолом і цілував руку польському королю Зигмунту ІІІ Вазі. 29 жовтня 1611 р. Шуйський разом з братами присягнув під час сейму королеві Сиґізмундові III. Ця кампанія отримала назву «Присяга руська» (Chołd ruski).
Як символ переможної історії Ян Матейко в 1892 р. намалював картину під назвою «Царі Шуйські на Сеймі Варшавському», яка увічнила події 1611 року.
