16 липня 1867 р. у с. Покровка на Херсонщині народився Микола Миколайович Коломойцев. Мрії про морські походи, далекі мандри були у хлопця з дитинства. Тому батьки придивлялися до Херсонської мореходки (перший на українських землях морський навчальний заклад, створений 1834 р., за ініціативи Новоросійського генерал-губернатора Михайла Воронцова). Протягом чотирьох років готувалися шкіпери, штурмани та боцмани для торговельного флоту. Крім спеціальних наук, юнаки вивчали чотири мови середземноморського регіону: французьку, італійську, турецьку, грецьку та проходили дворічну плавальну практику. Після закінчення училища випускники отримували звання штурманів та їхніх помічників, і лише по двох роках перебування у морі свідоцтво штурмана після іспитів змінювали на шкіперське.
Як усі хлопці, Микола гриз граніт науки, спілкувався українсько-італійським суржиком, а в 16 років (1883 р.) випускник зробив у «дядька Мусія» тату якоря з написом і розпочав військову службу. Мічман, лейтенант. 26-тирічним він привів пароплав «Лейтенант Овцин» із Великої Британії в гирло Єнісею. Наступного року закінчив Мінний офіцерський клас і розпочав плавання в Тихий океан на крейсері «Гайдамак». Згодом мінний офіцер 1-го розряду був приписаний до Сибірського флотського екіпажу. Командир яхти «Заря» в полярній експедиції Е. В. Толля. По дорозі відкрив річку, що впадає в Таймирську затоку.
У 35 років став командиром криголаму «Єрмак». Під час русько-японської війни капітан ІІ рангу був командиром есмінця «Буйний», який відзначився 15 травня 1905 р. у Цусимській битві. З 1906 року старший офіцер лінійного корабля «Андрій Первозванний». Закінчив курс військово-морських наук Морської академії. Капітан І рангу, командир яхти «Алмаз». У 1910 році – командир лінкору «Слава». У 1912 році командир першої дивізії крейсерів на Балтиці. Його ім’я на борту судна. Брав участь у дослідженні острова Таймир.
У 1910 році – командир лінкору «Слава». У 1912 році командир першої дивізії крейсерів на Балтиці. Його ім’я на борту судна. Брав участь у дослідженні острова Таймир. З 6 грудня 1913 року контр-адмірал, начальник бригади крейсерів Балтійського флоту («Громобой», «Адмірал Макаров», «Паллада», «Баян II»).
Командувач Чудської військової флотилії.
У жовтні 1917 р. віце-адмірал вийшов у відставку. Арештований більшовиками, поміщений у Петропавловську фортецю, але в кінці 1918 р. втік по кризі Фінської затоки до Фінляндії. Емігрував до Франції. Член правління Союзу колишніх морських офіцерів. Віце-голова Союзу георгіївських кавалерів у Франції.
6 жовтня 1944 р. у Парижі 77-річного Миколу Коломойцева було убито американським армійським вантажним автомобілем. Похований на цвинтарі Сент-Женев’єв-де-Буа. Іменем українця Миколи Коломойцева названі:
острови, бухта і протока в Карському морі;
ріка Коломойцева, що впадає в Таймирську затоку;
гора на острові Колчака (острів Расторгуєва).
