– Уот відь старанна: травушка у падьєзда мягкая, свєтлая, а дальше – темная, високая і каласки іниє. С чого би отта? – замислилися Софочка.
– Ну, і що дивного: то пирій, а то мишій, – підхоплюють Хомівна.
– Фу, что за сіло? Пирєй, а благазвучніє – парєй, – не здаються представниця «вілікай» культури.
– Ага, і звучить інакше, і означає інше, – гне своє Хомівна.
– Дійсно, це дві абсолютно різні рослини. Порей – різновид цибулі. Слово утворилося від от лат. Porrum (цибуля), точніше – Allium porrum. По-нашому пiр, родовий – по́ру, польською – роr. А пирій – це ота темно-зелена травичка з цупким листям і довгим колосом. Як тільки пирій не називають: собача трава, корінь-трава, черв’як-трава, дандура, собачий зуб, ортанец, понирі, жітвец.
– Уот-от, я замєтіла, что сабакі здесь паслісь і дажи рилісь, – зауважують Софочка.
– Саме так, трава і кореневища пирію мають цілющі властивості: жовчогінну; протинабрякову; жарознижуючу; протимікробну; вазопротекторну; протиалергічну; антигіпертензивну. Навесні від авітамінозу собаки споживають зелене листя; коли хворіють – корені.
– Атчівожи слово пирій?
– Цьому слову не одна тисяча років. Пирі́й «Agropyrum Gärtn., Elytrigia Desv.» (бот.) утворилося від іє. *рūro- «зернина»; споріднене з лит. рūraĩ «озима пшениця», рυ̃ras «зерно озимої пшениці», лтс. рûri «озима пшениця», прус. pure «стоколос», гр. πυρός «пшениця», дангл. fyrs «пирій»; а псл. *pyrъ, *pyrьjь пов’язане з pyro «полба, двозерна пшениця, Triticum spelta L.»
– Вспомніла, слава Балди: «єсть жи давай мнє варьенную полбу»! Наканєц-та узнала, что такоє полба!
– Багатьом українцям пирій допоміг у часи голодомору: копали, варили, їли. Та і сьогодні кислуватий чай із листя пирію допомагає боротися з застудою.
– Харашо, етта сабачья трава. А пачіму мишей? Мишья трава, что лі?
– Дійсно, назва нагадує мишку. Цей злак миші́й, щети́нник або бри́ця (Setaria), походить від латинського слова seta, що означає щетинка або волос, через щетинки у суцвітті. В білоруській – мяшэ́й.
– Вперше рід описав у 1812 році французький ботанік Амбруаз Марі Франсуа Жозеф Палізо де Бовуа.
– У нашому дворі мишій росте біля ринв і понад дорогою, де більша вологість. Цю траву дуже люблять кішки. Деякі господарі спеціально висаджують на підвіконнях для нявчиків насіння щетинника, щоб взимку побалувати вітамінами. Влітку коти люблять відпочивати в заростях бур’яну.
– Якщо кішка або собака захворіли, вони самостійно знаходять траву і їдять її зелене листя. Часом і люди застосовують мишій для зняття слідів ударів і синців, роблячи з настою компреси. Насіння використовують для лікування захворювань очей. Китайська і тибетська медицина використовує рослину як сечогінний засіб.
– Уот відь как: а ми фсьо: трава-бурьян, – резюмують Софочка
Головне зображення: миші́й, щети́нник або бри́ця (Setaria),
