UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Історичні події » Червона рута

Червона рута

А пісня – це душа. З усіх потреб потреба.
Лиш пісня в серці ширить межі неба.
На крилах сонце сяйво їй лиша —
Чим глибше пісня, тим ясніш душа.
Іван Драч
13 вересня 1970 року – день української пісні
13 вересня 1970 р. пополудні на Театральній площі Чернівців у прямому ефірі телепередачі «Камертон доброго настрою» українського телебачення 21-річний студент Чернівецького медичного інституту Володимир Івасюк уперше виконав у дуеті з молодою вчителькою музики Оленою Кузнєцовою в супроводі ансамблю «Карпати» під керівництвом Валерія Громцева свої пісні «Червона рута» і «Водограй».
Готували й видавали передачу в ефір головний режисер Чернівецької телестудії Василь Селезінка та звукорежисер Василь Стріхович.
Наступного ранку на студійній летючці голова комітету оголосив творчій групі догану за недотримання технологічного процесу: пісні Івасюка пішли в ефір без санкції художньої ради. Чому? А був гнівний телефонний дзвінок із обкому компартії. Виявилося, що «трудящих» обурило, що «цей студент» виконав аж дві пісні.
По обіді з Києва в Чернівці прийшов телекс, що передача визнана найкращою програмою тижня, і є пропозиція повторити виступ Володимира Івасюка.
У грудні 1971 р. у Москві на сцені «Останкіно» Володимир Івасюк довірив вокально-інструментальному ансамблю «Смерічка» з Вижниці, творцем і керівником якого був молодий композитор Левко Дутковський, виконати пісню «Червона рута». «Червону руту» виконували Назарій Яремчук, Василь Зінкевич і Володимир Івасюк. Вона була визнана переможцем першої радянської «Пісні року» і невдовзі стала однією з двадцяти найкращих пісень року та найвідомішою українською піснею у світі.
На фото: Володимир Івасюк (ліворуч) із керівником ансамблю «Карпати» Валерієм Громцевим (поруч із ним) та музикантами – учасниками телепередачі «Камертон доброго настрою» українського телебачення на Театральній площі Чернівців.

Вер 13, 2021Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Храм ТарасаЧар-зілля
You Might Also Like
 
Є чим пишатися
 
Підкова Іван

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image1 year ago Історичні події469
Недавні записи
  • Справи церковнії
  • За кого не вмирав хоробрий мій народ?!
  • Земна зірка. Айстра
  • «По мощах єлей!»
  • Владислав І – нащадок Ярослава Мудрого
Позначки
поетписьменникЗапоріжжякозацтвочервоний терорхудожникживописецьХарківБогдан ХмельницькийгетьманТарас ШевченкоперекладачакторскульпторСергій КорольовІван АйвазовськийКапністІван ФранкоголодоморВійсько ЗапорозькеВовкОлексій ПеровськийЛенінКирил РозумовськийОлександр РубецьІван ШишкінІван КотляревськийкомпозиторПавло ПолуботокІван БогунАполлон СкальковськийОлег ОльжичАрсен ТарковськийВолодимир КороленкоЯків ШахЄвген КравченкоПетро Конашевич-СагайдачнийконструкторАнатолій БазилевичІгор СікорськийВіра СвадковськатерапевтлікарМикола СтражескоЕнеїда
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Євгеній до Форточка чи кватирка?
  • Serhii до Лелеки своїх гнізд не забувають
  • Олександр до Наш геніальний нахаба
  • Олена Яворовська до І знову про котиків
  • Ганна Черкаська до Олександр Поль. Слава вітчизни не для продажу

2015-2022 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.