А пісня – це душа. З усіх потреб потреба.
Лиш пісня в серці ширить межі неба.
На крилах сонце сяйво їй лиша —
Чим глибше пісня, тим ясніш душа.
Іван Драч
13 вересня 1970 року – день української пісні
13 вересня 1970 р. пополудні на Театральній площі Чернівців у прямому ефірі телепередачі «Камертон доброго настрою» українського телебачення 21-річний студент Чернівецького медичного інституту Володимир Івасюк уперше виконав у дуеті з молодою вчителькою музики Оленою Кузнєцовою в супроводі ансамблю «Карпати» під керівництвом Валерія Громцева свої пісні «Червона рута» і «Водограй».
Готували й видавали передачу в ефір головний режисер Чернівецької телестудії Василь Селезінка та звукорежисер Василь Стріхович.
Наступного ранку на студійній летючці голова комітету оголосив творчій групі догану за недотримання технологічного процесу: пісні Івасюка пішли в ефір без санкції художньої ради. Чому? А був гнівний телефонний дзвінок із обкому компартії. Виявилося, що «трудящих» обурило, що «цей студент» виконав аж дві пісні.
По обіді з Києва в Чернівці прийшов телекс, що передача визнана найкращою програмою тижня, і є пропозиція повторити виступ Володимира Івасюка.
У грудні 1971 р. у Москві на сцені «Останкіно» Володимир Івасюк довірив вокально-інструментальному ансамблю «Смерічка» з Вижниці, творцем і керівником якого був молодий композитор Левко Дутковський, виконати пісню «Червона рута». «Червону руту» виконували Назарій Яремчук, Василь Зінкевич і Володимир Івасюк. Вона була визнана переможцем першої радянської «Пісні року» і невдовзі стала однією з двадцяти найкращих пісень року та найвідомішою українською піснею у світі.
На фото: Володимир Івасюк (ліворуч) із керівником ансамблю «Карпати» Валерієм Громцевим (поруч із ним) та музикантами – учасниками телепередачі «Камертон доброго настрою» українського телебачення на Театральній площі Чернівців.
