– Слухай, читаю ось твоє про підвищення цін на продукти у 1962 році.
«14 січня 1962 р. у СРСР «на прохання трудящих» підвищено ціни:
молоко (з 18 коп. до 24 коп. за літр),
масло (з 2 крб. 50 коп. до 3 крб. 50 коп.),
м’ясо (з 1 крб. 80 коп. до 2 крб. 20 коп.)
м’ясні продукти (найдорожча ковбаса невська – 5 крб. 20 коп.).
Нагадаю, що мінімальна пенсія тоді дорівнювала 20 крб., пенсія за загиблими на Другій світовій – 12.50.»
І згадую, що продовольство майже зникло: згадай ковбаси – «нікітову» (начебто з м’яса китів) та «іго-го» (кінську), пиріжки з горохом за 3 (6) коп. Як ми сміялися: «у пиріжку горох, у штанях – торох!», а дорослі шепотілися, ніби це тому, що Микита золотом виплачує Америці ленд-ліз. Чи так це? – допитують мене Хомівна.
– Знаєш, сусідонько, воно не зовсім так. Ленд-ліз – у перекладі з латини позичка. 11 березня 1941 р. Рузвельт підписав акт про ленд-ліз, що дозволив поставки американських товарів військового призначення союзникам із антигітлерівської коаліції. Спецпосол Гарріман тоді казав: «Давати, давати, давати!». І давали до 30 вересня 1945 року, 11 млд. доларів склала фінансова допомога Союзу. 11 млд. доларів фінансова допомога Союзу. Всі військові позички без оплати і повернення, цивільні поставки мали оплатити або повернути.
– Ага, чула від старшого брата про американські продовольчі посилки: там було геть усе – від хліба, смачнючого томатного соку до жуйки та презерватива. З якого б то дива?
– А чому дивуватися! Ці посилки – сухий пайок солдата. До речі, в армії США, Ізраїлю і генерали, і солдати отримують однакові пайки. Поставки продовольства для Червоної армії з США сягали 70% вітчизняного виробництва. Ввозили цінні, висококалорійні продукти — м’ясні консерви. Американську тушонку солдати називали другим фронтом, бо животом відчували, що за калорійністю — це справжній другий фронт. І нині замовчується, що СРСР отримував від союзників допомогу не тільки на кредитній, а й на безоплатній (гуманітарній) основі. У США був створений «Комітет допомоги росіянам у війні», яким було поставлено в СРСР медикаментів, продовольства та інших матеріалів на суму більше 1,5 мільярдів доларів. Дуже цінним був медичний ленд-ліз: стрептоцид врятував тисячі життів.
Але не забувай, що друга світова – це «війна моторів», тому США і Великобританія поставили СРСР велику кількість ефективної зброї та боєприпасів. Так, шасі для «Катюш» головним чином були американські «Студебекери»: 20 тис. «Катюш» мали американські шасі і лише 600 — радянські. Для розвідки, зв’язку та управління військами радянці просили у американців мотоциклетні коляски. Американці запропонували легкові джипи «Віліси», якими вже успішно користувалася американська армія, та амфібії.
-Ага, пам’ятаю дядька Степана, який всю війну був шофером «Віліса». Малою, сидячи під столом, я чула його байки. Казав, що перші віліси були обладнані рацією, мали комплект шофера: від шкіряного кашкета, окулярів, довгого шкіряного пальта до спецвзуття. Дядько довго носив те пальто, потім подарував його синові. Казав, що начальство це пронюхало і подбало, щоб комплекти до водіїв не доходили.
-До речі, тричі Герой Радянського Союзу льотчик-ас О. Покришкін (на його рахунку близько 60 збитих німецьких літаків) всю війну провоював на американському винищувачі «Аерокобра». Двічі Герої Радянського Союзу Амет-хан Султан, В. Степаненко, А. Рязанов літали на британських «харрикейнах». Лейтенант О. Павкін у бою знищив 11 німецьких танків на американському танку «М3 Стюарт».
-А як там: «броня крєпка і танкі наши бистри»? – не вгавала Хомівна.
-Твоя правда: танк-34 мав американську броню, башти робили на американських верстатах, рації теж американські, гільзи з американської латуні, натуральний каучук на бандажах…
-А от після війни США направили СРСР пропозиції повернути вцілілу військову техніку й сплатити борг за одержане устаткування для цивільних цілей. І, уяви собі, щойно закінчилася війна, як водії ленд-лізівської техніки отримали наказ відремонтувати машини. Де тільки брали ті запчастини! Відновили – і на пункти прийому: Мурманськ і Владивосток.
-Ой, пригадую! Дядько Степан зізнався, як гнав свого віліса до Мурманська. По дорозі водії-втікачі попередили його, що в порту чекає на віліс: під прес, на металобрухт. Не здався дядько: від Балтійського гнав машинку до Азовського, там сховав у родичів, і нині віліс живий.
-Втім СРСР не погоджувався сплачувати борг: засідали, знижували суму, але радянці не погоджувалися. І тільки 18 жовтня 1972 року угода про порядок погашення боргу була підписана між СРСР і США. При цьому сума боргу була знижена до 722 млн дол., а термін погашення продовжено до 2001 року. Та оновлений термін остаточного погашення заборгованості — 2030 рік, а сума —674 млн. доларів. Зараз Росія за поставки по ленд-лізу повинна США ще 100 млн доларів.
-Ти ба, переможці! Ще за Другу світову не сплатили, а вже Третю роздмухують!
-Як тут не згадати Рузвельта, який порівнював ленд-ліз із пожежним шлангом, коли ми передаємо його сусіду, щоб полум’я не перекинулося на власну оселю. «Мені треба, щоб він повернув мені мій шланг після пожежі», — додавав Президент.