2 січня 1770 р. у містечку Кодня, нині село Житомирського району Житомирської області поляками страчений Прокіп Скряга з Остапова, кобзар, бандурист. У Кодні разом з учасниками повстання Коліївщини, були страчені і три кобзарі-Прокіп Скряга з Немирова, Василь Варченко зі Звенигородки та Михайло, Сокового зять, із с. Шаржиполя Ковельського ключа. Народних співців знищили за те, що вони «гайдамакам на бандурах грали» під час повстання 1768 р.
Дехто вже згадав, де чув ім’я Прокопа Скряги. Дійсно, у п’єсі Івана Кочерги «Алмазне жорно» змальовано, як розчинилися дверi корчми й увiйшли, озираючись, троє музик: «з бандурою i бубном Скряга, високий, з хмурим поглядом, вже немолодий козак з довгими, трохи присивiлими вусами. Могутня, iмпозантна, але вугласта фiгура». У Коденській книзі зафіксовано такий вирок польсько-шляхетського суду: “Прокіп Скряга, бандурист з Остапова… Цей мусить бути обезголовлений (2 січня 1770 року)”
Більше історичних відомостей маємо про Василя Варченка, бандуриста зі Звенигородки, який перейшов із Звенигородки в Козацьку Долину (село Козацьке), звідки пішов із ватажком Ремезою і ходив у Водяники, Кобиляки. Разом із загонами Максима Залізняка брав участь у облозі Умані, де зібралось понад 2000 повстанців і які розгромили всю шляхту, католицьких та греко-католицьких священиків, орендарів-євреїв, які тікали до Умані протягом всього повстання. Стратили Звенигородського бандуриста у 1770 році в м. Кодня за вироком шляхетського суду [Краєзнавчий альманах «Спадщина. На перехресті століть», 2009р.].
