Старт голодомору

Пам’ятаєте, у Юрія Яновського: «Рід загибає, а клас стоїть». Який клас мусив вистояти? Які класи мусили зникнути? Звісно, ворожі, за ленінським ученням це буржуазія, дворянство та духовенство. Для боротьби з «ворожими класами», що була «прямою необхідністю» більшовицької влади, 5 вересня 1918 р. Раднарком РСФРР видав декрет «Про червоний терор». Більшовики виконали заповіт В. Леніна «священиків ліквідувати як клас», кобзарів прирівняли до жебраків і розстрілювали на місці, для ворожих класів (дворян і буржуазних спеціалістів) відкрили концтабори.
У класовому бутерброді був «прошарок» — інтелігенція, її практично знищено під час першого голодомору 1919-1923 рр.
Залишилися «дружні класи» (робітники – гегемон і селяни – молодший брат).
27 грудня 1929 р. Й. Сталін проголосив політику «ліквідації куркульства як класу». Цей день – старт голодомору. Не забуваємо, що голод – трагедія через природні катаклізми: посухи та неврожай; голод під час війни. Голодомор – штучний голод, державний терор голодом, елемент гібридної війни.
27 грудня 1932 р. у СРСР і УРСР було запроваджено внутрішню паспортну систему й інститут “прописки”. Цього дня в Москві керівництвом СРСР в особі Михайла Калініна, В’ячеслава Молотова та Авеля Енукідзе було підписано Постанову № 57/1917 “Про встановлення єдиної паспортної системи у Союзі РСР і обов’язкову реєстрацію паспортів”. У паспортах містились відомості про дату народження, національність, проходження військової служби, сімейний стан, місце проживання. Селян позбавили права на отримання паспорта. Їм було заборонено вільне пересування і працевлаштування. Вирватися з голодуючих сіл легально було неможливо.
Чому більшовики так боялися родової пам’яті, адже з давніх давен людина знала, як мінімум сім поколінь свого роду; знала родичів, їхні звички, хвороби? Після голодомору українці боялися дітям-онукам розповідати про свій рід, щоб чужі люди не вирвали з дитини якогось зізнання, не зробили українця Падліком Морозовим. Були навіть рекомендовані органами пояснення: ніякого голоду не було – були тимчасові труднощі з продуктами; причина смерті українців – анемія (в народі говорили «заворот кишок»). За тими ж хто хоч подумки робив крок ліворуч-праворуч пильно стежив клас комуністів.
Тільки 26 грудня 1974 р. на 57-му році панування радянської влади у СРСР оголошено про видачу паспортів сільським жителям.