Чеська мова

Офіційною державною мовою чеська ставала двічі: вперше на XV століття, коли сформувалися основні літературні норми і правила; вдруге – 1926 р.
Чому? Причиною була поразка протестантів Чехії у десятигодинній битві на височині Біла Гора, 8 листопада 1620 року. Зійшлися в битві 28.000 солдатів Католицької Ліги і 22.000 повстанців на чолі з князем Крістіаном фон Ангальт-Бернбергом. Війська Католицької Ліги, посилені загонами князя Максиміліана Баварського на чолі з графом Тіллі, і іспанською піхотою дійшли до Праги.
Звісно, без козаків не обійшлося: у битві брав участь полк козаків з Речі Посполитої (так званих «лісовчиків») на чолі з Станіславом Русиновським. Козацька кіннота розгромила загін угорської кавалерії, здобула 52 штандарти і головний прапор Фрідріха.
Після поразки протестантських сил прийшов «мир». Габсбурги розпочали в Чехії терор:
на празькому Старому Ринку було страчено 27 найвидатніших представників гуситської шляхти;
планово було замордовано 600 представників чеської суспільної і культурної еліти;
були конфісковані маєтки протестантів і передані людям, лояльним до імператора;
проводилась політика тотального онімечення;
розпочалась брутальне покатоличення: костьоли передавались католикам, примусово змінювалось віровизнання.
Скільки разів Україна переживала такий «мир»?
Чехія втратила до 3/4 мешканців. Нація, її мова, чеська література стояли над прірвою загибелі. За цей період не було випущено жодної книги чеською мовою, та й самі чехи не завжди користувалися рідною мовою. Чеські інтелігенти і аристократи вважали за краще використовувати німецьку мову. Пригадайте роман Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка»: «Надпоручик Лукаш був типовим кадровим офіцером струхлявілої Австрійської монархії. Кадетський корпус виховав з нього гібрида. У товаристві говорив німецькою, писав німецькою, але книжки читав чеські. Він дивився на чеський рух, мов на якусь таємну організацію, яку найкраще обминати десятою дорогою». Якось Лукаш запитав Швейка, чому той не спілкується німецькою? «Я – чех!» – відповів солдат. «Я теж чех…» – промовив надпоручик.
Звісно, залишалися одиниці. Наприклад, чеський аристократ граф Фр. Кінський у 1773 р. у статті про виховання молодих шляхтичів (“Erinnerungen eines Bö hmen über einen wichtigen Gegenssand”) оголосив себе чехом, довів важливість і користь чеської мови.
Чештіна стала мовою неосвічених селян. Чи не згадуються вам дозволи імперії ставити українською мовою вистави тільки про побут села («Наталка Полтавка», «Сватання на Гончарівці»)?
І все таки мова постала з попелу завдяки аристократичній еліті чеського походження. Починала Рух з відродження чеської нації одна людина – Геласій Добнер (1719 – 1790). Пражанин, виховувався в німецькомовній родині теслі, монах ордену бідних регулярних християнських шкіл в ім’я Божої Матері, все життя писав латиною та німецькою. Учений збирав матеріали з історії Чехії та чеського народу, описував історію країни, розвиток чеської політики і церкви.
Учні та прихильники Добнера збиралися в Празі у графа Ностиця для обговорення питань чеської старовини. У 1770 р. вони утворили «Вчене товариство» (“Ucena Společnos”), яке завдяки зусиллям чеського шляхтича Ігнатія Борна (1742-1791), ученого-мінералога. «Вчене суспільство» було перейменовано в «Королівське товариство наук» (1784). Членами товариства було написано безліч праць про чеську політичну націю та чеську мову. У цей же час створився гурток, до складу якого ввійшли політично налаштовані письменники, які працювали над відновленням і перевиданням старовинних чеських книг, над словниками і граматичними посібниками.
Після капітуляції Австро-Угорщини 27 жовтня 1918 року відбувся розпад імперії на ряд самостійних держав — Німецьку Австрію (з 12 листопада 1918 року — Австрійська Республіка), Угорщину, Чехословаччину, Королівство Сербів, Хорватів і Словенців (з жовтня 1929 року — Королівство Югославія), Західно-Українську Народну Республіку.
28 жовтня 1918 р. Празький Національний Комітет у центрі Праги (Вацлавська площа) у присутності тисяч чехів проголосив утворення Чехословацької Республіки і заявив про тимчасове взяття на себе функцій вищого органу влади. 30 жовтня 1918 р. Словацька національна рада прийняла рішення про приєднання словацьких земель до Чехії у рамках єдиного державного утворення. 13 листопада 1918 р. Національний Комітет у Празі схвалив Тимчасову Конституцію, що проголошувала утворення Чехословацької Республіки. 14 листопада 1918 р. Національні збори обрали першим Президентом Т. Масарика, а уряд очолив К. Крамарж.
3 лютого 1926 р. у Чехословаччині замість німецької офіційною мовою країни стала чеська мова (чештіна).
Какая разніца не спрацювала. Між, власне чехами і чеськими німцями виникла ворожнеча, що існувала до 1945 року, коли німецьке населення примусово було виселене з Чехії до Німеччини.