11 листопада 1990 р. звільнений останній український політв’язень СРСР Богдан Климчак — письменник, автор книжок «Оаза-гора», «Оновлений Декалог поневоленого Українця».
Відсидів 17 років і 40 днів таборів, з них 590 днів у штрафному ізоляторі. Коли вийшов, демонстративно відмовився від радянського паспорту і реабілітації. Чому? Пан Богдан пояснив: «Всі, хто судив, проводив слідство мають великі пенсії в Україні, але справа навіть не у них, а у безкарності, що нікого не засудили за репресії проти українського народу. Я відмовився від реабілітації, тому що КДБ, яке мене судило, не може мати права реабілітації. Це я мав би мати право їх судити чи реабілітувати».
Зі спогадів Богдана Климчака: «Найважчий режим у таборах був за Михаїла Горбачова. Не можна було слова написати, щось зберігати, все вигрібали і конфісковували. До 1953 року було гірше у таборах щодо їжі і катувань, потім після смерті Сталіна стало трішки легше сидіти, за Горбачова вже не били. Я дуже гостро виступав проти системи. Мене у 1989 році викликали у спецчастину і повідомили, що я маю право на помилування, а я заявив, що не є злочинцем, а політв’язнем і ніякого помилування не може бути. У той час французькій знімальній групі дозволили зняти документальний фільм про останній табір. Нам перед приїздом журналістів видали нові покривала, була показуха. Але я дав інтерв’ю. Нас тоді було чотири останніх політв’язнів ГУЛАГу: двоє росіян, один єврей і я – українець».
