17 вересня 1939 р. радянська армія вступила у Другу світову війну.
22 серпня 1939 року у виступі перед командуючими всіх збройних сил Німеччини Гітлер сказав: “З осені 1938 року я вирішив йти разом із Сталіним… Сталін і я – єдині, які дивляться лише у майбутнє. Так, я найближчими днями на німецько-радянському кордоні подам руку Сталінові і разом з ним розпочну новий розподіл світу…”.
23 серпня 1939 р. підписання таємного протоколу про розмежування сфер впливу у Центрально-Східній Європі (пакт Молотова-Ріббентропа) розв’язало руки Гітлеру. 1 вересня 1939 р. о 4-й годині 45-й хвилині одночасними ударами авіації по аеродромах і вторгненнями танків та піхоти із 3-х сторін Німеччина напала на Польщу.
У відповідь 1 вересня 1939 р. Велика Британія та Франція ультимативно зажадали від Німеччини негайно припинити агресію проти Польщі і протягом 48 годин залишити її територію. Відповіді не було. Вони оголосили Німеччині війну, висловили глибоку стурбованість, але реальної військової допомоги Польщі не надавали.
1 вересня 1939 р. вважається початком Другої світової війни.
Радянський Союз вів подвійну гру: запевняв поляків у своїй нейтральності, готуючи інтервенцію проти Другої Речі Посполитої одночасно розпочав приховану мобілізацію. Польський уряд сподівався на мирні угоди з СРСР: “ризький” мирний договір з Польщею від 18 березня 1921 р.; польсько-радянський Пакт про ненапад від 25 липня 1932 р.; пакт Бріана-Келлога – Договір про відмову від війни як знаряддя національної політики.
Польська армія виявилася неспроможною зупинити війська гітлерівців. 6 вересня 1939 польський уряд переїхав до Любліна, командування рушило до румунського кордону й стояли під Коломиєю.
Оскільки радянське вторгнення не починалося, німці викинули на стіл українську карту: заговорили про можливість створення «Західноукраїнської держави» на територіях на схід від німецької зони впливу. А Сталін таки зволікав. Чому? 16 вересня в Москві було підписано перемир’я з Японією і «миротворець» ринув визволяти східну Польщу.
17 вересня 1939 року Й. Сталін повідомив німецького посла В. Шуленбурга у Москві про початок військових дій проти Польщі, бо «Радянський Союз вважає своїм обов’язком втрутитися для захисту своїх українських і білоруських братів».
О 3:00 за московським часом радянські війська перейшли Збруч і зав’язали бої з польськими прикордонниками. Саме о цій порі польського посла Вацлава Гжибовського викликали до наркомату. Заступник наркома закордонних справ Потьомкін зачитав ноту радянського уряду, яку посол на знак протесту відмовився приймати (її переслали до польського посольства кур’єром). Напад СРСР на Польщу був «ударом ножем у спину, що повністю змінив положення держави».
17 вересня 1939 року СРСР вступив у Другу світову війну: війська Українського фронту увійшли на територію Західної України і Західної Білорусії.
О 16:00 17 вересня 1939 р. у містечку Кути засідав уряд, президент Мосцицький, Верховний головнокомандувач маршал Ридз-Сміґли. Уряд не спромігся назвати війну війною, а СРСР – агресором, а емігрував до Румунії.
Дезорієнтована польська армія не чинила опору, бо одним із останніх розпоряджень польської влади був наказ від 17-го вересня не вступати у збройні сутички з більшовиками, а відступати у бік Угорщини та Румунії. В директиві, підписаній Головнокомандувачем маршалом Е. Ридз-Смігли, зазначалося: «з більшовиками не воювати, хіба що в разі наступу з їхнього боку чи спроб роззброєння частин».
У ніч із 17 на 18 вересня польський уряд і командування переїхали до Румунії, а звідти – до Франції.
Через неоголошення війни СРСР уряд Румунії не виконав союзницьких зобов’язань, а членів польського уряду (як і решту поляків-утікачів) — арештував та інтернував. Підрозділи Червоної армії не давали полякам відступати – роззброювали й арештовували. Так було окуповано територію площею 190 тис. кв. км з 13-ти мільйонним населенням, захоплено у полон 250 тис. польських військових, зокрема 18 тисяч офіцерів.
Польські військові, полонені СРСР, не отримали статусу військовополонених, а були визнані «озброєними бандитами» і таємно розстріляні в Катині.
І закрокував «золотий вересень»:
у ніч з 17 на 18 вересня радянськими військами було захоплено Тернопіль, Збараж, Коломию
18 вересня – Дубно, Луцьк, Красне, Озерну, Сокаль, Броди, Бібрку, Рогатин, Долину
Під вечір 18 вересня кораблі Дніпровської воєнної флотилії перетнули кордони Польщі.
19 вересня війська підійшли до Львова.
22 вересня 1939 р. польський гарнізон на чолі з генералом В. Лянгнером капітулював перед Червоною армією, за умови дозволити відступ польським військовим частинам. Роззброєні колони були оточені підрозділами НКВД. Більшість офіцерів потрапили у концтабори і були знищені весною 1940 р. Після остаточного розмежування демаркаційної лінії німецькі війська передали СРСР 22 вересня м. Брест, де було проведено спільний військовий парад,
22 вересня Червона Армія була у Львові,
24 вересня – м. Дрогобич.
27 вересня 1939 р. гітлерівці захопили Варшаву.
27 вересня 1939 р. до Москви прибув Ріббентроп.
28 вересня було підписано секретний протокол № 2 додаток до пакту “Молотов-Ріббентроп”, його офіційна назва “Договір про дружбу і кордони” між СРСР і Німеччиною. Протокол №2 регламентував кордони колишньої Польщі, Литви й Бессарабії. Договір зафіксував розподіл Другої Речі Посполитої між двома країнами-агресорами; так Польща як держава зникла з карти світу.
Якщо пакт був опублікований негайно після підписання, то інформація про додатковий протокол трималась у суворій таємниці.
У СРСР існування секретного протоколу категорично заперечувалося. За словами Валерія Болдіна, вони зберігалися в особистому сейфі Сталіна, потім — в архіві ЦК КПРС. Питання про пакт і протоколи було піднято в СРСР під час перебудови через тиск з боку Польщі.
24 грудня 1989 З’їзд народних депутатів СРСР, заслухавши повідомлені Яковлєвим висновки комісії, ухвалив резолюцію, в якій засудив протокол. Тоді ж, вперше в СРСР, був опублікований текст секретних протоколів. Оригінал протоколу зберігався у Президентському архіві, але був прихований Михайлом Горбачовим (котрий знав про його існування ще з 1987 року), причому Горбачов натякав Болдіну на бажаність знищення цього документу. Після розсекречення архіву документ було «знайдено» 30 жовтня 1992 заступником начальника Головного політичного управління генерал-полковником Д. Волкогоновим і опубліковано в газетах. Наукова публікація відбулась в журналі «Новая и новейшая история», № 1 за 1993 рік.
17 вересня 1993 року останні підрозділи російських (колишніх радянських) військ залишили територію Республіки Польща.
Залишити відповідь