18 вересня – День Афанасія (Опанаса) Берестейського, письменника-полеміста, святого Української православної церкви (КП).
Афанасій Филипович народився на Берестейщині у 1597 р. походив із родини бідного шляхтича, хоч сам Афанасій у своєму «Діаріуші» підкреслював, що він «нендзний чоловік, простак, гарбарчик» («нендзнасть» – «злидні», «нужда»; слово «гарбарчук» означає «учень кожум’яки»). Отримав гарну освіту в одному з монастирів Речі Посполитої. З 20 років (молодших вихідців зі шляхти на таку роботу не брали) служив домашнім учителем при дворі великого гетьмана литовського Лева Сапіги. Коли парубок досяг 30-ліття, прийняв чернечий сан у монастирі Святого Духу у Вільно (за статутним правилом православної церкви дозволялося лише після досягнення 30 років).
З 1627 р. Афанасій Филипович цілком віддався релігійній діяльності, постійно виступав проти унії та католицтва, за що його арештували та посадили до Варшавської в`язниці. Після звільнення (1627) жив у Межигірському монастирі під Києвом, був під захистом Петра Могили.
109
У 1632 р. повернувся до монастиря Святого Духа (Вільно), отримав сан ієромонаха, продовжив свою боротьбу. У 1633 р. перебрався до Дубойського монастиря (біля Пінська), але католики знищили монастир, тому Филипович переїхав до Куп’ятицького монастиря.
У 1637 р. Афанасій Филипович отримав від митрополита Петра Могили дозвіл на збір ялмужни — пожертвувань на відновлення Купятицької монастирської церкви. Займався збирання коштів, але у 1638 р. відправився до Московського царства за допомогою. Мандрував монастирями Московії, у червні повернувся до Речі Посполитої.
У 1640 р. його обрали ігуменом Свято-Симеонівського монастиря (м. Берестя). Це говорить про його походження з Берестейщини, бо за церковними правилами XVII століття пост настоятеля монастиря могла займати тільки людина, яка народилася на цій землі. У 1641 р. Филипович отримав від короля Владислава IV привілей на діяльність монастиря. У 1643 р. під час засідання Сейму у Варшаві звернувся до короля щодо припинення гонінь на православ’я. за це його посадили під варту, але Афанасій Филипович втік. Протягом 1644—1645 рр. Афанасій неодноразово звертався до короля та чиновників щодо захисту віри та інтересів свого монастиря. У 1645 р. його знову заарештували та відправили до Києво-Печерської лаври, де він знаходився як ув’язнений, згодом церковний суд (за порушення субординації) під головуванням Інокентія Ґізеля виправдав Филиповича.
У 1647 р. після смерті митрополита Петра Могили луцький єпископ Афанасій Пузина повернув Филиповича до Берестя. Тут Афанасій підтримав виступ козаків. 5 вересня 1648 р. за звинувачення у протидії унії його замучили лютою смертю. Гайдук, який дістав наказ вистрілити Афанасію в голову, побачив відвагу Афанасія, упав на коліна і попросив пробачення та благословення. Св. Афанасій пробачив і благословив. Гайдук двічі вистрілив Святому в голову, але мученик стояв, опираючись на сосну. Живого кинули в могилу. Святий повернувся лицем до неба, склав навхрест руки на грудях і випрямив ноги. Його закопали живцем.
Залишити відповідь