Василь Федорович (Ґеорґ-Вільгельм) Тімм (Georgs Vilhelms Timms) народився 9 (21) червня 1820 у м. Рига, маляр і графік, за походженням латиш. Його батько – Ризький бургомістр і живописець. Початкова освіта була домашньою, потім художня освіта у Ризі. Чотирнадцятирічним приїхав до Санкт-Петербурга, як сторонній учень відвідував класи Імператорської Академії мистецтв, його головним наставником був баталіст професор Олександр Зауервейд. Професор тоді саме збирав матеріал для полотна «Битва при Кульмі». Свого кращого учня він узяв у поїздку Пруссією. В.Ф. Тімм був особисто знайомий з Т.Г. Шевченком, вони разом працювали в майстерні Карла Брюллова.
За свої успіхи в батальному живопису Тімм був нагороджений від Академії двома срібними медалями: малою та великою. Василь Тімм закінчив курс в Академії в 1839 році, зі званням художника XIV класу.
На Новий 1839 рік до Василя приїхали в гості батько та сестра Емілія. На Різдво була вечірка студентів, там віртуозно грала на фортепіано юна красуня Емілія Тімм. Підкорений її красою та талантом, Карл Брюллов закохався. Емілія твердила, що без вінця – ні-ні. Карл Брюллов погодився на одруження, але напередодні наречена видала таємницю: вона давно живе зі своїм батьком. Для Брюллова це було страшним ударом. Таємницею він поділився з Глинкою, Тарасом і з братами Кукольниками. Друзі добре почаркували й вирішили на зло Емілії парубочу ніч провести у найвідомішому борделі Петербурга, що детально описав Т.Шевченко в повісті «Художник». На ранок у лютеранській церкві відбулося вінчання, але подружні взаємини не склалися, через місяць Емілія втекла до батька. Згодом Брюллови розлучилися, а столицею поповзли чутки, що причиною її втечі стала «французька хвороба», якою Карла нібито нагородили в борделі. Щоб біль минув, художник зазирав до чарки, адже у братів Кукольників вино лилося рікою. Врятувала подруга, нащадок Леонардо да Вінчі, Самойлова.
Ця історія огорнула всіх чорним крилом, але не розсварила. Тімм упродовж 1841—1842 рр. разом із Тарасом Шевченком, Василем Штеренбергом брав участь (серед ін. і) в ілюструванні збірника «Наши, списанные с натуры». Згодом Василь на запрошення Ораса Верне відправився в Париж, працював там під його керівництвом. Звідти вони у 1844—48 рр. здійснили поїздку в Алжір. У паризьких салонах Василь Тімм звернув на себе увагу любителів мистецтва картинами: «Російський фельд’єгер», «Взяття Смали» і «Араб-імпровізатор у Бабель-Уедської вежі, в Алжірі». У 1848 році після революції з Росії прийшло розпорядження перервати відрядження та повернутися додому. Василь Тімм марно просив дозволу залишитися.
1850-ий рік художник провів на Кавказі у складі діючої армії. Петербурзька Академія Мистецтв у 1855 р., удостоїла Тімма звання академіка. У 1851—1862 рр. Тімм видавав й ілюстрував «Русский художественный листок», в якому вмістив ряд власних літографій на українські теми:
«Золоті ворота в Києві»,
«Пам’ятник кн. Володимирові»,
«Пам’ятник хрещення Русі на березі Дніпра»,
«Аскольдова могила».
Під час Кримської війни В Тімм малював портрети героїв оборони міста. В.Ф. Тімм отримав наказ імператора намалювати портрет адмірала П.С. Нахімова, але той навідріз відмовився: «Бога ради, які портрети? Що ми зробили? Одному Богу відомо, чим все це скінчиться. Нізащо не дозволяю. Не варто. А ось як закінчимо справу, проженемо ворога, приїду до Петербурга, сяду у вольтерівське крісло, — тоді малюй, як хочеш». Раптом адмірал сказав: «Ти з Кошки малюй портрети, з мене не треба!». Та художник вловив момент, коли адмірал час стояв нерухомо при виході з церкви, та й намалював портрет П.С. Нахімова. 
Таким чином, завдяки наполегливості художника В.Ф. Тімма, ми маємо єдиний профільний портрет П.С. Нахімова, зроблений у Севастополі. І завдяки П.С. Нахімову та В.Ф. Тімму, маємо єдине, справжнє, прижиттєве зображення П. Кішки.
Коли Шевченко повернувся із заслання до Петербурга, знову зустрівся з Тіммом, і той намалював портрет Шевченка, що був, очевидно, передостаннім прижиттєвим зображенням Кобзаря, датований 10 березня 1861 р.
Від 1867 року у зв’язку з хворобою очей жив переважно в Німеччині, керував Королівською фарфоровою мануфактурою у Берліні.
19 квітня 1895 р. у Берліні помер 74-річний художник Василь Тімм.
