UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Пимон Орлов

Пимон Орлов

Життя Пимона Орлова дивно перегукується з долею Тараса Шевченка.
Вони майже ровесники: Пимон на два роки старший (1812); народилися на українській землі: Пимон знайшовся на хуторі Мало-Хвощуватий Острогозького повіту Воронезької губернії. У обох багатодітні родини, бідні батьки. Правда, татко Пимона – мірошник. Обоє з дитинства любили малювати, хоч батьки не вітали такого захоплення. Підлітком Орлов втік із дому шукати вчителя-богомаза, знайшов, вивчився. Почав самостійно мандрувати Україною; фарбував дахи, підлогу, писав парсуни поміщиків на замовлення. Не обійшла доля хлопців зустріччю з добрими людьми; про викуп Шевченка ви пам’ятаєте, а Пимона побачив місцевий предводитель дворянства Гладкий, відправив Орлова в Санкт-Петербург для влаштування до імператорської академії мистецтв (1834). І Пимон, і Тарас училися в портретному класі Карла Брюллова. Обом студентам вижити допомогли підробітки: портрети в стилі Брюллова. Обоє виставляли власні роботи і мали нагороди: Пимон у 1836 р. отримав 2 срібну; в 1838 р. – 1 срібну за портрети з натури: кн. Голіцина, пані Тимофєєвої та дівиці Ессен. У 1837 р. – звання вільного художника. Автор: П. Орлов. «Неаполітанка». (1839 р.). Херсонський художній музей ім. А. Шовкуненка. Обом художникам допомагав українець конференц-секретар Академії мистецтв Василь Григорович. Завдяки йому Орлов отримав можливість у 1841 р. поїхати до Італії коштом Товариства заохочення художників. Жив і працював у Римі, на Сицілії (1845), у Неаполі (1846). Більше в країну рабів Пимон Микитович не повертався. Він багато писав, його охоче купували, відправляв свої роботи до імперії. У 1848 р. Пимон Орлов переслав до Санкт-Петербурга картину «Дівчина, яка пере білизну», на яку звернув увагу Микола І і призначив пенсію з казни в 300 карб.; отримував її щорічно (1849-1852). Жовтневе свято у Римі. У 1849 році всім пенсіонерам, а в тому числі й Орлову, повеліли повернутися в Росію, однак Орлов зумів переконати уряд дозволити продовжити йому залишатися в Італії у зв’язку з хворобою очей і необхідністю закінчити замовлені йому картини, вже розпочаті ним.
У 1857 р. удостоївся звання академіка портретного живопису ІАХ.
Більшість творів Пимена Микитовича залишилося в Італії, проте і в Росії вони мали попит – картини «Молода римлянка біля фонтану», «Італійський ранок» купив імператор Микола I; «Каяття бандита» придбав для своєї колекції збирач Шулепніков. «Архітектурний пейзаж», 1850-ті рр., Закарпатський обласний художній музей імені Й. Бокшая.
У 1862 р. Орлов мав нервовий зрив і був поміщений Російською місією в Римі в будинок для душевнохворих.
6 жовтня 1865 р. у будинку для нервово хворих у Римі (Папська обл.) пішов у засвіти 53-річний художник Пимон Орлов. Поховання на римському кладовищі Монте-Тестаччо не зберіглося, прах перенесено до спільної могили у Аврелієвої стіни.

Жов 6, 2021Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Місячна соната Олекси СтефановичаІванна Блажкевич
You Might Also Like
 
Соціалізм однака!
 
На все приходить час розплати
Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image3 years ago Видатні люди561
Недавні записи
  • Архітектор, син архітектора
  • Чортомлицька Січ
  • Братчики
  • Іван та Андрій Дудровичі
  • Атей
Позначки
поетписьменникхудожникЗапоріжжяживописецькозацтвочервоний терордисидентперекладачТарас ШевченкокозакиграфіккомпозиторОУНісторикскульпторгетьманакторбієналеХарківБогдан ХмельницькийпейзажистІван АйвазовськийжурналісткаМосковіяпортретистілюстраторкраєзнавецьШевченкобойчукістлікармитрополитграфікаКапністпейзажпедагогкороль ФранціїСергій Корольовголодоморорден Почесного ЛегіонуПетлюраОлексій ПеровськийКирил РозумовськийСпілка письменниківгенерал-майор
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Alexander Apalkow до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Видатний український бджоляр
  • Ганна Черкаська до Петро Франко

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.
Ми використовуємо cookies для зручної роботи з нашим сайтом. Продовжуючи переглядати наш сайт ви погоджуєтесь із цим.Ok