UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Федір Глинка

Федір Глинка

Глинка Федір, письменник, автор ряду творів про козацтво, пісні «Тройка» прийшов у світ 19 червня 1786 року у маєтку Сутоки на Смоленщині. Його батько капітан у відставці з давнього українського роду шляхтичів (князів Глинських).
У 16 років Федір Глинка закінчив навчання у Сухопутному кадетському корпусі. Потрапив юний прапорщик на Волинь. Його помітив генерал Михайло Милорадович і запросив до себе ад`ютантом. “Я маю обітницю, яка може завадити, я поклявся завжди говорити правду”. ”Що ж, кажи мені її завжди у вічі”,- погодився генерал. Федір Глинка виявив якості сумлінного ад`ютанта, на війни 1805 року – хороброго офіцера. Крім того, кожну вільну мить Глинка записував побачене й почуте на фронті. 1807 року молодий офіцер подав у відставку за станом здоров`я і виїхав у родовий маєток. Наступного року в Петербурзі були надруковані “Листи російського офіцера” Федора Глинки. “Спогади. Місто Рівне”, “Іванчук”, “Погляд на минуле”. Задумав написати роман про Богдана Хмельницького. Збираючи матеріал, побував на Запорожжі, у Києві, Чернігові.
1812 р. Федір Глинка записався у волонтери, виносив поранених із поля бою. Під час битви при Бородіно Глинка виніс пораненого, рідного брата Сергія (*1775 р.). На початку 1813 р. Федір Глинка служив поруч із Милорадовичем, одну за одною одержував нагороди: орден Святого Володимира, золоту шпагу “За хоробрість”, орден Святої Анни, а від прусського короля – орден “За військові заслуги”. Разом із російським військом побував Глинка у Парижі. Потім Петербург, він став членом “Союзу Порятунку”. Серед друзів Глинки Пушкін, Гнєдич, Жуковський…
З 1819 до 1825 – голова Вільного товариства любителів російської словесності.
1825 року повстання декабристів. Бунтівники на Сенатській площі смертельно поранили військового генерал-губернатора Милорадовича. Полковника Глинку за доносом Перетца заточили до одиночної камери Петропавлівської фортеці. “Глинка не винуватий”, – були останні слова Михайла Андрійовича. За іншими відомостями генерал просив передати Миколі І прохання помилувати полковника Глинку. Та його відставили від служби й вислали. У неволі Глинка створив вірш “В`язень” (“Не слышно шуму городского”). У Твері Бог послав пану Федору кохання: Авдотія Голенищева-Кутузова стала йому вірною дружиною. Про їхнє 30-літнє подружнє життя сучасники писали: “Вони жили рука в руці, постійно захоплюючись своєю парою”.
У 1828 р. він написав “Тройку”, що стала популярною піснею “Вот мчится тройка почтовая” ( музика Олексія Верстовського). https://www.youtube.com/watch?v=37LmKudznVU

Вот мчится тройка удалая
Вдоль по дороге столбовой,
И колокольчик, дар Валдая,
Гудит уныло под дугой.
Ямщик лихой – он встал с полночи,
Ему взгрустнулося в тиши –
И он запел про ясны очи,
Про очи девицы-души:
«Ах, очи, очи голубые!
Вы сокрушили молодца;
Зачем, о люди, люди злые,
Вы их разрознили сердца?
Теперь я бедный сиротина!..»
И вдруг махнул по всем по трем –
И тройкой тешился детина,
И заливался соловьем.
Дійсний статський радник Глинка звільнився зі служби, вони переїхали до Москви. Відводили душу з друзями: князем Голіциним, Володимиром Далем, щопонеділка у Глинки відбувалися прийоми. Коли дружина одержала великий спадок, переїхали до Петербурга. Спливло 30 років сімейного життя. Враз пані Авдотія захворіла. Невідому хворобу п`ять лікарів не змогли діагностувати, хвора попросила священика соборувати її і тихо відійшла. Майже 20 років жив Глинка самотою. Він був абсолютно здоровим до 94 років, жив за твердим розпорядком. Відійшов тихо й безболісно 23 лютого 1880 року у м. Твер, щоб упокоїтися поряд із дружиною.

Чер 19, 2016Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Ігор СтравінськийТрагедія Володимира Оскілка
You Might Also Like
 
Жолдак
 
Девід Едвард Боніор

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Video6 years ago Видатні люди724
Недавні записи
  • Валентина Попелюх Стус
  • Дмитро Сигаревич
  • Самотня сосна
  • Фронтовий алфавіт
  • Многогрішний чи Ігнатович?
Позначки
поетписьменникЗапоріжжякозацтвочервоний терорхудожникживописецьХарківБогдан ХмельницькийгетьманТарас ШевченкоперекладачакторскульпторСергій КорольовІван АйвазовськийКапністІван ФранкоголодоморВійсько ЗапорозькеВовкОлексій ПеровськийЛенінКирил РозумовськийОлександр РубецьІван ШишкінІван КотляревськийкомпозиторПавло ПолуботокІван БогунАполлон СкальковськийОлег ОльжичАрсен ТарковськийВолодимир КороленкоЯків ШахЄвген КравченкоПетро Конашевич-СагайдачнийконструкторАнатолій БазилевичІгор СікорськийВіра СвадковськатерапевтлікарМикола СтражескоЕнеїда
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ярослав до Козацький гетьман Павло Бут (Павлюк). Кумейки
  • Євгеній до Форточка чи кватирка?
  • Serhii до Лелеки своїх гнізд не забувають
  • Олександр до Наш геніальний нахаба
  • Олена Яворовська до І знову про котиків

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.