Герб

Слово «герб» від німецького ербе – спадщина.
Один із найстаріших – британський королівський герб містить напис старофранцузькою мовою: “Бог і моє право!”
Наш герб, наша спадщина – тризуб, знак Київської Держави часів князя Володимира.
«Великим Таїнством Української Душі» назвав тризуб Володимир Шаян.
Герб УНР обговорювався 15 (2) листопада 1917 року на «Підготовчій комісії». Михайло Грушевський запропонував як герб України — золотий плуг, а професор Дмитро Антонович запропонував Тризуб. «Прийнятий в грудні 1917 року Українською Центральною Радою державний герб-тризуб посів перше і почесне місце на першому державному банкноті Української Народної Республіки — 100 карбованців, виданому 24 грудня 1917 року».
Після захоплення більшовиками Києва, Центральна Рада переїхала до Житомира, потім до Коростеня.
12 лютого 1918 р. на залізниці м. Коростень у штабному вагоні Мала Рада УНР (Президія Центральної Ради України) затвердила тризуб «знак Київської держави часів Володимира» – гербом УНР.
Опис і обґрунтування герба УНР зробив Вадим Модзалевський.
25 лютого 1918 р. на засіданні Малої Ради ухвалено: «Гербом Української Народної Республіки приймається». Ухвалений закон мав лише опис, а малюнків, якими мають бути офіційні зображення герба й печатки держави, при ньому не було. Над графічними проектами герба працювали: Г. Нарбут, О. Красовський, В. Кричевський).
12 березня 1918 р., після звільнення Києва від більшовиків, Михайло Грушевський доручив розробити проекти герба й печатки держави графікові й архітектору Василеві Кричевському.
22 березня 1918 р. Великий і Малий державний Герб УНР ухвалила Мала Рада. Автором проектів був художник Василь Кричевський. Тоді ж (22 березня) Президія Центральної Ради схвалила велику й малу печатки УНР. Тризуб фігурував на державних кредитових білетах (банкнотах) УНР, згодом Української Держави.
І приклад людського суб’єктивізму. Першим у 1918 р. з’явився проект герба художника Георгія Нарбута. Але М. Грушевський не любив Г.Нарбута, тому його проект тризуба відхилив і зробив замовлення Василю Кричевському, який винаймав у власному прибутковому будинку Грушевського житло і був у фаворі.