UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Історичні події » Приборкувач суховіїв.

Приборкувач суховіїв.

Сидить моя Хомівна мовчки, ось-ось бризне сльозою.
– Що тебе дістало, голубонько?
– Ти от сказала: «Скрутилися вітри калачиком у вітропорі, дрімають в упокорі». А я так давно не чула цього слова, та вже й ніколи не побачу наших вітропорів…
– Багато чого ми вже не побачимо, але почуємо… До речі, знаєш, де найстаріша посадка в Європі? Біля хутора Дячкове в Диканському районі на Полтавщині. Довжиною вона 1 кілометр, шириною – 50 метрів, загальною площею 5 гектарів. Насадження лісосмуги дуже різноманітне за своїм складом, але домінують у ньому дуби, ясені та чотири види клену. Знаєш, хто першим у світі запровадив лісові смуги, що приборкують вітри?
– Гадаю, агроном, наш степовик, який дбати про землю звик.
– Таки так. Посадки чагарників (бирючина, лох), у яких заплутувався вітер, а за кущами – міцні високі дуби, ясени, гледичію почав робити поміщик, військовий Василь Ломиківський.
– І хто такий? Чому не знаю?
– 26 січня 1778 р. на Полтавщині у с. Милюшки народився історик, агроном, перекладач Василь Ломиківський. Василь Якович – праправнук гетьмана Данила Апостола та праправнук генерального обозного мазепинця Івана Ломиківського.
– Іван Ломиківський (1654-1714) родом з Волині був генеральним писарем у гетьмана М. Ханенка, а в 1670-их рр. перейшов на Лівобережжя, де був з 1689 р. ― членом українського уряду: ген. хорунжий (1689–91), ген. осавул (1692–1707), ген. обозний часів гетьмана Мазепи (1707–1709). У 1690 р. був наказним гетьманом. Один з найбільших прихильників розриву з Москвою, пішов 1709 р. на еміґрацію; помер в Ясах. Гоголі-Яновські дуже тісно були пов’язані з Ломиківськими. Панас Дем’янович Гоголь-Яновський знав діда, батька і дядьків Василя Яковича. З Ломиківськими Гоголі спілкувалися досить часто: зустрічі відбувалися і в їхніх власних маєтках, і в сусідів, а щонайчастіше – у Дмитра Трощинського,
– Батько – поручник у відставці Яків Ломиківський; мати – Марія Родзянко. Потім було у Василя навчання в сухопутному шляхетському кадетському корпусі в Москві, при кадетському корпусі графа Ангальта в Санкт-Петербурзі, служба в Морському міністерстві.
Після виходу у відставку в чині штабс-капітана Василь Якович в 1809 р. поселився в хуторі Трудолюб Миргородському повіті. Землі Ломиківський мав у болотистих заплавах річок Лихобабівки та Хоролу. Він робив загати на річках, обсаджував їх вербами. Самотужки вивчав агрономічну справу, знайомився з науковими досягненнями в цій галузі. Ломиківський першим почав вершками розводити тополі, почав пересаджувати дерева взимку. Він висадив і виростив 10 тисяч дерев, створив 2 дендропарки. Останнє дерево, посаджене Ломиківським (старий берест, котрий ледве могли обійняти двоє людей), стояло при в’їзді в село, де тепер автобусна зупинка. Нічого не залишилося від його колишнього маєтку.
«Через його поля посаджено ліс… Ліс йому потрібен для того, аби в такому-то місці відповідну кількість вологи додати полям, стільки і стільки удобрити опалим листям, стільки і стільки дати тіні. Коли навколо посуха, в нього посухи немає. Коли навколо неврожай, у нього неврожаю немає». Так Микола Гоголь у «Мертвих душах» описав обсаджені лісосмугами поля поміщика Костонжогло, прообразом якого був сусід Гоголів-Яновських Василь Ломиківський. Микола Гоголь – «геній Нікоша» був далеким родичем Ломиківського; дружив Василь Якович із Дмитром Трощинським, Василем Капністом. Упродовж 12 років Ломиківський листувався з Іваном Рома́новичем Мартосом (1760—1831) – вихованець Київської Академії, кабінет-секретар Кирила Розумовського. Багато років Мартос жив самотньо у келії Києво-Печерської лаври, аж доки геть хворого друга Василь Якович не привіз до себе, майже рік доглядав лежачого, на його руках Іван Романович і помер.
Василь Ломиківський, за словами Костомарова, був «одним із піонерів вивчення як побутової й загальної історії, так і пам’яток усної творчості південно-руського краю».
Від сліпого кобзаря-сліпця Івана в 1805 р. Василь Ломиківський записав 13 дум і 3 пісні («Дворянська жона», «Чечітка», «Попадя»).
Створений ним «Словник малоросійської старовини» (1808) та записані тексти українських дум — цінне надбання, як зелені бастіони полезахисних лісосмуг. Незакінчений рукопис містив 70 статей з поясненням російською мовою історичних українських слів (понять).
У 1812 р. Ломиківський здійснив переклад із французької на українську мову «Анналів Малоросії або історії запорозьких і українських козаків» Й.-Б.Шерера (1778).
Упродовж 15-ти років Ломиківський вів рукопис “Записки для малороссийской истории” (нині текст зберігається в Бібліотеці національній України імені В.Вернадського).
Ломиківський помер бездітним у 1845 р. Зникла скромна, тиха людина, трудолюб. Невідома точна дата смерті Ломиковського, невідомо, де він похований, невідома навіть його зовнішність.
– Які вітропори від суховіїв висаджувати знаємо. А які – від влади окупантів?

Лют 7, 2018Ганна Черкаська
FacebookTwitter
КосГерб
You Might Also Like
 
Великий Пересмішник
 
Успенський собор

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image5 years ago Історичні події277
Недавні записи
  • Валентина Попелюх Стус
  • Дмитро Сигаревич
  • Самотня сосна
  • Фронтовий алфавіт
  • Многогрішний чи Ігнатович?
Позначки
поетписьменникЗапоріжжякозацтвочервоний терорхудожникживописецьХарківБогдан ХмельницькийгетьманТарас ШевченкоперекладачакторскульпторСергій КорольовІван АйвазовськийКапністІван ФранкоголодоморВійсько ЗапорозькеВовкОлексій ПеровськийЛенінКирил РозумовськийОлександр РубецьІван ШишкінІван КотляревськийкомпозиторПавло ПолуботокІван БогунАполлон СкальковськийОлег ОльжичАрсен ТарковськийВолодимир КороленкоЯків ШахЄвген КравченкоПетро Конашевич-СагайдачнийконструкторАнатолій БазилевичІгор СікорськийВіра СвадковськатерапевтлікарМикола СтражескоЕнеїда
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ярослав до Козацький гетьман Павло Бут (Павлюк). Кумейки
  • Євгеній до Форточка чи кватирка?
  • Serhii до Лелеки своїх гнізд не забувають
  • Олександр до Наш геніальний нахаба
  • Олена Яворовська до І знову про котиків

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.