– Отакої! Діждалася сучка помочі, сама лежить, а цуценята гавкають, – накрила мене мокрим рядном Хомівна. Ану йди тепер, рознімай хлопців, бо поб’ються. От і чвалаю рознімати. Під крамницею (дай, Боже, моїм ворогам цілодобову крамницю під балконом мати!) кібцем стоїть наш слюсар Васько і скромним курчам тулиться до фундаменту незнайомець. Побачив мене Василик і відзвітував: […]