У п’ятницю, о пів на четверту пополудні 21 (9-го) червня 1805 р. на Подолі, поблизу Флорівського монастиря, народився майбутній історик Микола Закревський. Батько – київський міщанин Василь Іванович із давнього козацько – старшинського роду Закревських. Мати – Варвара Олександрівна Лебединська із заможної інтелігентної родини киян.
Їхня садиба (двір, житловий будинок, господарські споруди) придбана після одруження батьків на гроші, отримані від продажу спадщини дружини, знаходилася поблизу Флорівського монастиря, на вулиці Чорна грязь. Там минуло дитинство Миколи.
9 липня 1811 р. страшна пожежа охопила значну частину Подолу. Згоріли 1240 приватних будинків, двоповерхова Ратуша на Контрактовій площі, Братський, Грецький і Флоровський монастирі, 15 дерев’яних і кам’яних церков, Лаврське подвір’я, контрактовий будинок на Покровській вулиці, обидві поштові контори, торгові лавки, склади на березі Дніпра. На очах шестирічного Миколки згоріла їхня садиба, залишився капітальний кам’яний льох. У ньому родина Закревських мусила зимувати. Згодом батьки вибудували на попелищі хатинку, яка за новим планом Подолу відійшла до монастиря. Як наслідок, батько захворів на туберкульоз і помер у липні 1813 р. у віці 49 років відійшов.
Хоч як було важко, мати віддала сина до І-ої гімназії (1820–1824), що містилася у Кловському палаці. Миколі поталанило зустріти свого вчителя – М. Берлінського, який обожнював Київ, збирав історичні факти про місто, змальовував пам’ятки. Справа вчителя захопила учня.
Мати незабаром повторно вийшла заміж і стала Кропивниковою. Щоб не жебрати у вітчима, Закревський працював репетитором, переписувачем паперів. Не довчившись півроку, М.Закревський покинув гімназію.
Працював помічником губернського архітектора у Житомирі, а в 1825 р. переїхав до Санкт-Петербурга, де був приватним учителем, переписував листи у різних конторах. У 1828 р. він повернувся до Києва і знову вступив до гімназії, яку зрештою закінчив у 1829 р.
