– І нащо таке писати – «солодка смерть»? Це що – передоз шоколаду?
– Та ні, Хомівно, це ти вже сексуал-демократом стала. Солодка смерть (СС) – це медичний термін (фр, mort douce; нім. Tod sus), швидка смерть від інсульту чи емболії під час статевого акту.
– Оттакої! Вершники кортячки! І що були такі?
– Були, сонечко, були… Так помер король гунів Гатила-Аттіла. У 57 років імператор готувався до нападу на східно-римську імперію. Перед походом вирішив до власних сил додати підтримку готів. Для цього влаштував власне весілля з готською принцесою Ільдеко. У своїй ставці на р Тиса в Панонії у весільну ніч помер вершник у сідлі.
– Ну, тоді вже краще носити сутану.
– Не певна, що це врятує. Наприклад, достеменно зафіксовані випадки, коли упокоїлося двоє римських первосвящеників: Лео VII помер від серцевого нападу під час статевого акту, Пауль II помер під час “спілкування” з пажем.
До речі, історія подала випадки «СС» з киянами.
21 травня 1957 р. солодка смерть застала 68-річного киянина Олександра Вертинського: співак помер у ліжку ленінградського готелю «Асторія», зупинку серця спровокувала не гіпертонія, а білява акторка.
22 травня 1885 р. у Києві на вул. Еспланадній у будинку інтимної гостинності стався скандал: під час візиту до «панянки» солодкої смерті зазнав тодішній цивільний губернатор 43-річний генерал-лейтенант Сергій Гудим-Левкович. Цей козацько-полковницький рід відомий із XVI ст. Сергій Миколайович – киянин, син київського поміщика, кому маєток виділено універсалом І. Мазепи, випускник університету св. Володимира, камергер, дійсний статський радник. С. Гудим-Левкович деякий час обіймав посаду градоначальника Одеси, потім київського губернатора. За спогадами С. Ярона, про С Гудим-Левковича кияни казали, що «це був справедливий адміністратор, який не переставав бути людиною». Хоч і вибухнуло місто різними плітками, але представника старого шляхетного роду поховали на цвинтарі Видубицького Михайлівського монастиря.
До роду Гудим-Левковичів належав актор Кирило Лавров. Його мати — Ольга Іванівна Гудим-Левкович (1903—1967), відома акторка.
Посаду Сергія Гудим-Левковича посів Л.Томара, який одразу ж подав рапорт генерал-губернатору про необхідність закриття всіх «непотрібних» закладів у центральній частині міста. На прохання мешканців вул. Ямської за наказом генерал-губернатора Олександра Дрентельна всі будинки сирен перенесли на вулицю Ямську (відома за творами О.Купріна «Яма»), але це вже зовсім інша історія.
Головне зображення: Аттіла. Фрагмент фрески Ежена Делакруа, бл. 1843 – 1847 рр.
