Костянтин Багрянородний

17 травня 905 р. народився Костянтин VII Багрянородний, або Порфірородний, чи Порфірогенет (грец. Κωνσταντίνος Ζ Πορφυρογέννητος — народжений у багрянці, грецькою — у порфірі, тобто у «царському палаці», візантійський імператор у 913-959 рр. (фактично у 945-959 рр.) із Македонської династії, письменник. Син імператора Лева VI Мудрого (886–912), онук імператора Василія I був позашлюбною дитиною. Він трьох дружин Лев нащадка не мав. Після смерті Євдокії (901), третьої дружини, Лев не мав права на новий шлюб (православний ліміт вичерпано!), жив із коханкою Зоєю Карбонопсіною (Вугільноокою). Після народження позашлюбного сина батько бажав його узаконити, але патріарх Микола Містик був проти.
Коли Лев отримав відомості про участь патріарха у заколоті, Микола Містик змінив думку і захотів саморучно хрестити дитину з царськими почестями. Правда, поставив умову: Зою прибрати з двору імператора. 6 січня 906 р. патріарх охрестив Костянтина. Мати Костянтина Зоя стала четвертою дружиною імператора тільки у квітні 906 р. Їх таємно вінчав звичайний священик, тому патріарх не визнав шлюб, що стало причиною протистояння імператора і патріарха. У 907 р. Миколу вигнали з Константинопольської кафедри.
Саме тому у неповних три роки (15 трав. 908 р.) царствену дитину вінчали як співправителя батька. До 6-7 років хлопчик знаходився в гінекеї, потім його виховував дядько Василь Ноф, який пройшов кастрацію. Із цим євнухом не склалися відносини у хлопця, який шукав істину в книгах, а знайшов у вині.
Після смерті (912 р.) імператора Лева VI протистояння Зої та Миколая Містика не припинилося. Щоб мати її у ручному правлінні, патріарх постриг її у черниці. Але Зоя обдурила: перед постригом вона з’їла м’ясо. Слабка жінка у лютому 914 р. організувала напад на патріарха, який мусив переховуватися. Зоя оголосила своє чернецтво не чинним і стала регентшею.
Дев’ятирічним Костянтина одружили з Оленою, донькою командувача (друнгарія) флоту Романа Лакапіна. Через рік тесть примусив зятя зробити себе співправителем і василеопатор («батько імператора»), Роман I відібрав у юного Костянтина VII керівництво імперією. Мало того, Роман I Лакапін через півроку вінчав на другу особу в державі свого старшого сина Христофора. Згодом Роман I став головним імператором (автократором).
Тільки через 29 років (16 груд. 944 р.) зять зумів усунути Романа І, заслати на Принцеві о-ви (Мармурове м., нині Туреччина), де той і помер від отруєння.
Сам Костянтин став автократором. За правління Константина VII внаслідок походів князя Ігоря 941 та 944 рр. було укладено торговий договір із Київською Руссю (грецькою та руською).
У 957 р. Константинополь відвідала княгиня Ольга.
Вів боротьбу проти арабів у Месопотамії і Сирії.
Найосвіченіша людина свого часу, Костянтин VII укладав енциклопедичні довідники. Він – автор творів “Профеми”, “Про церемонії візантійського двору”, “Про управління імперією”. Його трактат “Про управління імперією” (складений у 943—953 рр.) містить багато цікавих відомостей про слов’ян і печенігів, географію (назви українських міст) та історію Київської Русі. Інша дата народження – 18 травня.
Прожив Костянтин VII 54 роки, помер 9 листопада 959 р. Вірогідно, він випив отруту з рук своєї невістки Анастасії Феофано, дружини Романа II. Феофано була дочкою власника харчевні, що не подобалося Костянтинові VII, тому й стала невістка очільником опозиції.